До смаку і на здоров’я: хустянка Мирослава Конар створює особливі ласощі (фото)

Із Мирославою Конар, надзвичайно привітною, стрункою та енергійною хустянкою, я познайомилася в спортивній залі. Слово за словом – зав’язалася цікава бесіда. І от я вже вкотре переконалася, що сюди приходять не лише за красою, але й здоров’ям, а як бонус отримують купу чудових знайомств.

Збагнула також глибину ще однієї, здається, старої як світ, істини: краса і здоров’я, мов голка з ниткою, одне з одним пов’язані. А здоров’я – це не тільки активний спосіб життя, але й правильне харчування, та особливо мене зацікавив найприємніший його шматочок – ласощі! Як же смакувати ними й не шкодити здоров’ю? Цю таємницю і розкрила мені пані Мирослава, яка точно знає, що солодке може бути корисним, адже її смаколики – трубочки, чізкейки, профітролі, мусові тістечка без цукру, глютену й лактози – назавжди підкорили серця тих, хто стежить за фігурою та дбає про здоров’я. Але з чого все почалося, яким був шлях до цього солодкого та водночас корисного захоплення? Як і більшість чудових подій у нашому житті, усе сталося випадково.

– За освітою я бакалавр медицини. Працювала за фахом у Хустській центральній лікарні. У списку моїх нових освоєних спеціальностей були касир, консультант із продажу побутової техніки, фінансовий консультант банку з оформлення кредитів. Усі вони мали обмеження в плані кар’єрного зростання та бажаного для мене фінансового рівня.

Криза 2008 року стала першим поворотним пунктом на шляху до моєї кав’ярні. Спочатку була кава… Я шукала додатковий дохід і почала продавати її. Якось моя давня знайома, котра постійно приходила до мене на каву, спитала: «У тебе нічого немає солоденького? Ти так смачно готуєш, чому не продаєш свою випічку?» Я довго вагалася, поки прийняла остаточне рішення, адже не маю фахової освіти кондитера. Та мені пощастило, бо всі жінки нашого роду дуже смачно готували, хоча жодна з них не мала спеціальної освіти. Я починала з рецептів, які отримала в спадок від бабусі, мами, тітки, змінюючи їх на сучасний лад. Поступово кількість прихильників зростала, я завжди щось вигадувала, підбирала пропорції, поєднувала смаки…

– А як виникла ідея готувати так звані правильні солодощі, які б не відображалися на фігурі зайвими калоріями й не шкодили здоров’ю?

– І тут знову простежується мій улюблений ланцюжок: «Спортзал – краса – здоров’я». Якось у спортивній залі до мене підійшов один із тренерів і поцікавився, чи не спекла б я тістечко без калорій. Адже чимало людей, відвідуючи зал та маючи на меті схуднути, зіштовхуються з бурхливою реакцією організму, який просто потребує чогось солоденького. Звісно, спекти смаколик повністю без калорій не вдалося б, адже вони містяться навіть у фруктах, однак ця думка мене зацікавила, і я вирішила спробувати, замінивши цукор та борошно на корисні складники (натуральний кокосовий цукор, безглютенове борошно й такі якісні замінники, як miafit, ксилітол, еритритол). Саме тут, у залі, і проходили мої тестування правильних смаколиків-випічки з мінімальним вмістом цукру, низькою калорійністю (усміхається, – авт.) – я пригощала знайомих. Ось так я вперше спробувала готувати смачно та з користю для організму.

Згодом почала відвідувати майстер-класи, вивчала відповідну літературу, експериментувала. Тепер маю хороший вибір десертів без вмісту цукру, глютену та лактози. Для багатьох людей це актуально – хтось дотримується обмежень у харчуванні, а в багатьох є непереносимість. Дуже люблю створювати авторські смаколики на замовлення, особливо для маленьких ласунчиків – це справжня насолода. Я не люблю рутину, тому, отримавши від мам список інгредієнтів, які дозволені малечі через певні медичні показання (алергію, непереносимість цукру, лактози тощо), починаю експериментувати, поєднувати смаки, це надзвичайно захопливий процес, – розповідає пані Мирослава.

І справді, ця майстриня не шукає легких шляхів. До слова, затяжні паузи під час карантинів вона використовує для створення нових рецептів, на трансформацію класичних автентичних закарпатських із переходом на корисні та правильні замінники. Пані Мирослава завжди в русі, сповнена нових ідей та задумів, експериментує та приємно дивує. Відповідаючи на моє запитання, звідки черпає сили та енергію, що її надихає, поділилася улюбленою притчею.

– Моїм дороговказом у житті є притча про каву. Коли життя підкидає нові виклики, я завжди її згадую і з радістю поділюся нею з читачами «Карпатського об’єктива».

«Якось до батька прийшла молода донечка і каже: «Я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі та проблеми, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил… Що мені робити?» Проте замість відповіді батько поставив на вогонь три однакових каструлі з водою. В одну кинув моркву, у другу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв з води моркву, яйце і налив у чашку каву. «Що змінилося?» – запитав він дочку. «Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинились у воді», – відповіла вона. «Ні, доню моя, це лише на перший погляд так… Подивися: тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою і вразливою. Рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, а лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих умов – окропу. Так і люди – сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабкими там, де крихкі й ніжні лише тверднуть і міцніють». – «А кава?» – «Це найцікавіше. Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому оточенні й змінили його – перетворили окріп на чудовий ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються через обставини – вони змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь та знання в цій ситуації».

Ось такою жінкою-кавою є моя героїня. А ще вона мріє в майбутньому відкрити заклад харчування із корисною, здоровою (розробленою фахівцями) та смачною їжею за доступними цінами для краян. Тож хочеться щиро побажати пані Мирославі успіху в реалізації всіх її чудових ідей, адже так радісно, що нас оточують такі цікаві й сміливі люди, які не бояться змінювати своє життя, іти за покликом серця, розвиватися й ставати кращими!