Великдень крізь століття: празькі архіви відкрили таємниці святкування на Закарпатті у 1920-х роках (ФОТО)

квітня 03 / 2026

Як виглядав Великдень у закарпатському селі 100 років тому, коли край був частиною Чехословаччини? Завдяки співпраці УжНУ та Національного кіноархіву Чехії (Прага), унікальні кадри міжвоєнного періоду стали доступними для широкого загалу. В Ужгороді презентували кінолекцію, яка буквально переносить глядача у часи Підкарпатської Русі.

Ці оцифровані плівки — не просто старе кіно, а генетичний код краю, зафіксований чеськими документалістами, для яких побут верховинців був справжньою європейською екзотикою.

Сакральна паска та шлях до храму на возах
У 1920-30-х роках Великдень був головною подією року. Згідно з архівами, понад 90% закарпатців були глибоко віруючими, тому підготовка до свята була справою честі кожної родини.

Що зафіксувала камера 100 років тому:

Магія випікання: Господині готували тісто для паски у повній тиші, молячись біля автентичних печей.

Логістика віри: Через відсутність доріг та складний ландшафт, до церков з далеких присілків люди йшли пішки десятками кілометрів або їхали на традиційних возах, запряжених кіньми.

Великодній кошик: На кадрах видно знайомі нам атрибути — шовдарь, грудку (сир) та писанки, техніка розпису яких майже не змінилася за століття.

Чеська спадщина: як Прага зберегла нашу історію
Матеріали стали доступними завдяки ініціативі доцентки УжНУ Любові Павлишин та архівіста з Праги Любоша Марека. Чеські фахівці провели титанічну роботу з реставрації плівок першої Чехословацької Республіки.

Для етнографів ці кадри — неоціненний скарб. Вони дозволяють до дрібниць роздивитися народне вбрання тогочасних закарпатців, архітектуру дерев'яних церков (багато з яких вже втрачені) та соціальну ієрархію сільських громад.

«Це глибоке занурення у генетичний код краю. Традиції залишалися незмінними попри зміну державних кордонів та режимів», — зазначають організатори заходу.

Чому це важливо сьогодні?
У період 1919–1939 років Закарпаття отримало величезний поштовх у розвитку документалістики. Сьогодні ці факти допомагають будувати сучасну ідентичність, базуючись на реальних кадрах, а не на припущеннях. Відкриття таких архівів доводить: ми завжди були частиною європейського культурного простору.

Автор: Максим Газда
Дата: 3 квітня 2026 року
Категорія : Культура


Залишити Коментар