Карантинний Великдень та Поливальний Понеділок в режимі онлайн: закарпатці ностальгують

Цієї неділі на Закарпатті, а зокрема, й на Перечинщині, зустріли одне із найвеличніших свят – Воскресіння Христове.
Цьогоріч, у зв’яку із оголошеним карантином, більшість вірян освячували паски удома, по закінченні Богослужіння, в режимі онлайн.

Поливаний Понеділок, виявляється, теж не святкуватимуть цього разу, готуючись до зустрічі із поливальниками у власних оселях. Однак, за словами краян, були б усі здорові а «поливалки» ще будуть.

А от звичаїв і традицій ніхто не відміняв на Закарпатті. Хоч і сумують за «поливанками». Цього дня на Закарпатті особливо чекали і парубки, і дівчата.

18 річний Олександр зізнається:

–Поливанки – то найулюбленіший момент. Із ранку ми із хлопцями ідемо до дівчат. Поливаємо їх парфумами, як і годиться. А уже далі, беремося за воду. Поливальні посудини різноманітного роду – підійде і звичайна пляшка від мінералки, і відро, й поліетиленовий пакет, наповнений водою чи водяні пістолети. Ох і пищать же ремітські дівчата! Була б файна погода і карантин закінчився! На другий рік ми своє наздоженемо, – каже Олександр.

–Поливаються на Перечинщині із року у рік. Але то вже не, що раніше було, – розповідає одна із мешканок. – Пам’ятаю, у свій час не можна було вийти із хати, – бо уже хлопці чекали із заготованою тарою із водою, аби обілляти. Попробуй утекти від рясної поливалки, – додає співрозмовниця.

–Пригадую, не один раз ішла мокрою додому і діставалося від батьків, – наголошує пані Марія. – А у гуртожитку одного разу мало кімнату не залили водою, – посміхається жінка.

За народним повір’ям, вода у Великодній Понеділок є надзвичайно цілющою. Раніше люди обливали джерельною водою не тільки один одного, а й себе теж. Такі поливалки означали духовне весняне очищення.

Поливачам за традицією давали й дають писанки та пригощають Великодньою випічкою.