Від «князівства» до вертикалі: як Віктор Микита змінив Закарпаття та чим він відрізняється від епохи Балоги

Призначення Віктора Микити заступником голови Офісу Президента — це не просто чергова кадрове ротація. Це фіналізація демонтажу старої системи управління регіонами, де десятиліттями панували місцеві «господарі».

Дві епохи — два підходи

Порівняння Віктора Микити та Віктора Балоги — це порівняння двох різних ідеологій влади в Україні. Якщо Балога будував власну політичну імперію, спираючись на родинні зв'язки, то Микита став уособленням жорсткої державної вертикалі.

Віктор Балога: Феодальний менеджмент
Епоха Віктора Балоги в Секретаріаті Президента Ющенка (2006–2009) запам'яталася як час «сірих кардиналів».

Закарпаття як тил: Область була для нього недоторканною фортецею. Всі ключові посади — від голів райдержадміністрацій до начальників митних постів — займали лояльні до родини люди.

Автономність: Балога не був просто виконавцем волі Президента. Він був самостійним гравцем, який міг диктувати умови центру, використовуючи Закарпаття як важіль впливу.

Віктор Микита: Системний «силовик»
Микита прийшов на посаду голови ОВА у 2021 році з лав СБУ. Його завданням було повернути Закарпаття в орбіту Києва.

Економіка війни: За три роки Микита перетворив регіон на головний релокаційний хаб країни. Закарпаття стало лідером за кількістю нових підприємств та інвестицій у «зелену» енергетику, що дало бюджету небачені раніше ресурси.

Демонтаж клановості: На відміну від попередників, Микита не домовлявся з місцевими кланами на їхніх умовах. Використовуючи силовий блок та пряму підтримку ОП, він фактично нівелював політичний вплив родини Балог у обласній раді та місцевих громадах.

Що це означає для Офісу Президента?

Перехід Микити на посаду заступника Андрія Єрмака свідчить про те, що досвід «умиротворення» та ефективного управління складним прикордонним регіоном планують масштабувати на всю країну.

Микита відповідатиме за регіональну політику, де його головним завданням стане підпорядкування місцевого самоврядування єдиному центру прийняття рішень — модель, яку він успішно «обкатав» на Закарпатті, витіснивши старих гравців.

Резюме: Якщо Балога був «архітектором хаосу» та політичних інтриг часів Ющенка та Януковича, то Микита — це «архітектор порядку» та жорсткої дисципліни часів Зеленського. Стара школа кулуарних домовленостей остаточно програла школі прямого адміністративного управління.

Для Закарпаття це означає кінець епохи «особливого статусу» і остаточне перетворення на інтегрований, економічно потужний західний форпост держави.