Як закарпатські «Грети Тунберг» можуть залишити громаду без світла

З наближенням зими виклики для українців стають дедалі гострішими. Відомо, що країна-агресор активно атакує критичну інфраструктуру, прагнучи паралізувати життя громадян у найлютіші періоди холодів. Більшість теплоелектростанцій та чимало ГЕС вже зазнали значних руйнувань, і тільки атомні станції поки що залишаються осторонь, завдяки міжнародному тиску. Проте є реальні підстави очікувати нових масованих ударів, і це змушує нас готуватися до тривалих відключень електроенергії.

Минулої зими українці вже проходили через подібні труднощі, тож кожен прагне зробити необхідні запобіжні заходи. Цікаву ініціативу нещодавно запровадили в Нижньоворітській громаді Закарпаття. На офіційній сторінці громади повідомили, що у разі блекаутів жителі сіл можуть залишатися зі світлом, завдяки вітряним електростанціям, які почали будуватися на території громади. Новина швидко розійшлася у місцевих ЗМІ, викликавши неабиякий резонанс.

Розглянемо два ключові моменти цієї ситуації:

Технічні та бюрократичні складнощі. Вітряна електроенергія потрапляє до загальної енергомережі, тож забезпечити електрикою лише певну громаду непросто. Однак досвід показує, що подібні ініціативи не є неможливими. Наприклад, деякі села на Рахівщині, розташовані біля малих ГЕС, минулої зими уникли тривалих відключень. Ймовірно, Нижньоворітська громада також розглядала подібні варіанти.

Інформаційний вплив та роль екоактивістів. Оголошення про можливість безперебійного енергозабезпечення було не випадковим, адже залишилося на сайті громади навіть після розголосу. Проте з’явилися місцеві «екоактивісти», які швидко зреагували, подали низку запитів, і, посилаючись на законодавчі норми, змусили сільраду відмовитися від попередніх заяв.

Замість оптимістичної перспективи мешканці громади тепер змушені готуватися до відсутності світла взимку. Адже не в кожного є можливість придбати генератор чи зарядну станцію. А отже, якщо вдарять сильні морози, люди сидітимуть у темряві, незважаючи на те, що потенційно мали шанс уникнути блекаутів.

Таким чином, питання залишається відкритим: чому, замість пошуку шляхів для захисту громади, з’являється лише чергова перепона? Поки що залишається тільки сподіватися, що наступного разу мешканці громади зможуть обговорити та ухвалити такі рішення без зайвого інформаційного шуму.