Жар Землі. Що таке геоінженерія і чи здатна вона відвернути кліматичну катастрофу

Клімат змінювався й раніше, коли на Землі взагалі не було людей!”.

Цей аргумент дуже полюбляє частина кліматичних скептиків. Мовляв, якщо клімат раніше змінювався без нашої з вами допомоги, то немає жодної потреби сьогодні приплітати до цієї історії людину. Ми маленькі й ні в чому не винні.

“Шах вам і мат, ліваки та алармісти!”.

Насправді це така ж сама алогічна нісенітниця, як, наприклад, твердження про те, що динозаври 66 мільйонів років тому вимерли без участі людини, тому, мовляв, і сьогоднішнє вимирання видів буцімто ніяк не пов’язане з людиною.

З іншого боку, улюблене твердження кліматичних скептиків – це чистісінька правда. Щоб пересвідчитися в цьому, не треба навіть читати скандинавські саги про відкриття Гренландії, яка тисячу років тому була справді “зеленою землею”. Є історії, значно ближчі до нашого часу.

В 1991-му році на Філіппінах прокинувся вулкан Пінатубо. Це було одне з найбільших вивержень XX століття на планеті. Вулкан викинув у повітря 10 кубічних кілометрів породи, а сама гора після цього помітно понижчала. Попіл долетів до Малайзії, Камбоджі та В’єтнаму. А над місцем виверження тимчасово зникло Сонце.

Після цього середня температура атмосфери Землі почала різко знижуватися й упродовж наступного року впала майже на пів градуса. На перший погляд, ніби не багато. Але тут наша планета подібна до людського організму: пів градуса – різниця між здоровою людиною і хворою, які почуваються зовсім по-різному.

Потім атмосфера планети знову почала нагріватися. У середині 1995-го температура повернулася до того значення, на якому вона була перед виверженням.


Пінатубо викинув у верхні шари атмосфери дрібні часточки речовини, які відбивають сонячне проміння назад у космос. Це зовсім не унікальна подія. Наприклад, в 1883-му році сталося знамените і ще потужніше виверження вулкану Кракатау в Індонезії. Воно також тимчасово охолодило планету.

Хоча виверження вулканів цілком справедливо вважаються смертоносною стихією, їхня здатність “збивати температуру” – це саме те, що потрібно нашому світу сьогодні.

Укладена в 2015-му році Паризька угода передбачає, що людство повинно втримати глобальне потепління в межах значно нижче як два градуси за Цельсієм, якщо порівнювати з доіндустріальним періодом. А в ідеалі – не перевищити позначку півтора градуса. Інакше на планету неминуче чекає ще більше посух, ураганів, інфекційних і не тільки хвороб, вимирання видів, проблем з харчовою безпекою і як наслідок усього цього – більше геополітичних проблем.


На жаль, зараз очевидно, що людство працює недостатньо, щоб кліматичні зміни лишилися в межах прийнятного. Різні моделі дають різні прогнози, але якщо не вжити кардинальних заходів, то відмітка півтора градуса до кінця поточного століття залишиться далеко позаду.

Тому що далі, то більше людство задумується над чимось подібним до штучного вулкану, який буде охолоджувати планету так довго і так сильно, як буде потрібно.

Кліматична інженерія, або, як її ще називають, геоінженерія – зовсім не наукова фантастика. Хоча готових рішень поки не існує, але технічно ми цілком могли б охолодити планету, якби поставили собі таку мету. Щоправда, є надто багато “але”.


“Українська правда” розповідає про них, а також про те, чи врятує нас кліматична інженерія сама собою.