3-річна дочка запитала: «Знаєш, чому Бог так довго не давав тобі дитинку?»
Я фарбувала меблі в гаражі, а моя 3-річна дочка малювала крейдою на бетонній підлозі. Аж раптом вона вимовила: “Я рада, що Бог зробив тебе моєї матусею” . Я не була готова до цього і перепитала: “Що? “На цей раз у неї вийшла більш незграбна фраза: “Я рада, що ти моя матуся від Бога” .
Мої очі наповнилися сльозами. Потім моя маленька почала молитися: “Боже, дякую тобі за те, що ти дав мені мою матусю. І спасибі тобі (цього я не розібрала). Спасибі тобі за те, що вона готує мені сніданки і що ми будемо сьогодні готувати гарбузові бісквіти. Сподіваюся, вони у нас вийдуть”.
Мої очі наповнилися сльозами. Потім моя маленька почала молитися: “Боже, дякую тобі за те, що ти дав мені мою матусю. І спасибі тобі (цього я не розібрала). Спасибі тобі за те, що вона готує мені сніданки і що ми будемо сьогодні готувати гарбузові бісквіти. Сподіваюся, вони у нас вийдуть”.
Потім вона відкрила очі і пішла малювати далі. ” Хто навчив тебе всього цього?” – запитала я, намагаючись перебороти ком, що застряг у горлі. Їй всього три роки, і я поняття не мала, що в її маленькому сердечку може бути стільки подяки. Зазвичай наша дочка ніколи не хотіла молитися вголос, навіть коли ми заохочували її. Дивно, що її маленьке сердечко може вміщати в себе більше любові, ніж я могла собі уявити, а її думки можуть охоплювати такі поняття, як Бог, любов і вдячність …
“Спасибі, Шейла , – сказала я, посміхнувшись. – Я дуже рада, що Бог послав мені таку донечку” . Я б обняла її, якби мої руки не були в білій фарбі, а між нами не було такої великої відстані. Я думала, що це кінець розмови, але дочка задала ще одне питання …
“Тобі довелося довго чекати мене, мамочко?” – запитала Шейла. Я розповідала їй цю історію сотню раз, але вона хотіла почути її знову. Я підійшла до неї ближче: “Так, люба. Я просила Бога про дитинку знову і знову, але Він довго не давав її мені. А потім, коли ми з татом дізналися, що ти у мене в животику, ми були такі щасливі!”
“Ти знаєш, чому Бог так довго не давав тобі дитинку?”– запитала дівчинка. “Ні, сонечко, я не знаю” , – здивовано відповіла я.
“Я знаю, чому , – сказала дочка. – Тому що Він створював мене”.