Які хвороби найчастіше розвиваються після коронавірусу
У великому дослідженні вчені встановили, які хвороби найчастіше розвиваються протягом 140 днів у людей, які лікувалися з приводу COVID-19 в лікарні.
Що таке постковідний синдром
Довгий ковід або постковідний синдром – не один конкретний наслідок інфекції. Згідно з визначенням британського Національного інституту охорони здоров'я і вдосконалення медичної допомоги (NICE), це "ознаки й симптоми, які розвиваються під час або після COVID-19, які тривають довше 12 тижнів і не пояснюються іншими причинами". Якщо симптоми тривають 4-12 тижнів, інститут кваліфікує це як "тривалий симптоматичний COVID-19".
Те, що наслідки COVID-19 можуть проявлятися протягом довгого часу, вже добре відомо. У новому дослідженні вчені ставили за мету з'ясувати, які саме органи і як часто вражаються у пацієнтів, які проходили лікування цієї інфекції в лікарні.
У новому дослідженні вчені проаналізували стан здоров'я майже 48 тисяч осіб, які були госпіталізовані з COVID-19 в Великобританії.
За час спостереження 29,4% пацієнтів були госпіталізовані знову, а 12,3% – померли. Вчені підрахували, що ризик повторної госпіталізації й смерті протягом року після COVID-19 у 2,5 і 7,7 раза вищий, ніж у контрольній групі. У ній були пацієнти, які були госпіталізовані з іншого приводу.
Найчастіше у пацієнтів зустрічалися хвороби дихальної системи – у 29,6% осіб, у 12,7% вони були діагностовані вперше.
Згідно з підрахунками, на 1000 осіб, яких виписали з лікарні після COVID-19, протягом року:
-цукровий діабет розвивається у 29;
-важкі ускладнення з боку серцево-судинної системи (інфаркт міокарда, інсульт, тяжка серцева недостатність та інші) виникли у 66;
-хронічна хвороба нирок зареєстрована у 15;
-хронічна хвороба печінки розвивається у 4.
Ці ускладнення в групі з COVID-19 з'являлися в 1,5-3 рази частіше, ніж у контрольній. Постковідний синдром частіше зустрічався у людей старше 70 років.
Вчені підкреслюють, що після виписки у пацієнтів можуть бути ураження різних органів. Тому діагностикою та лікуванням постковідного симптому доведеться займатися лікарям різних спеціальностей. Вони вказують, що необхідно встановити фактори ризику постковідного синдрому, щоб лікування було цілеспрямованим.
Що таке постковідний синдром
Довгий ковід або постковідний синдром – не один конкретний наслідок інфекції. Згідно з визначенням британського Національного інституту охорони здоров'я і вдосконалення медичної допомоги (NICE), це "ознаки й симптоми, які розвиваються під час або після COVID-19, які тривають довше 12 тижнів і не пояснюються іншими причинами". Якщо симптоми тривають 4-12 тижнів, інститут кваліфікує це як "тривалий симптоматичний COVID-19".
Те, що наслідки COVID-19 можуть проявлятися протягом довгого часу, вже добре відомо. У новому дослідженні вчені ставили за мету з'ясувати, які саме органи і як часто вражаються у пацієнтів, які проходили лікування цієї інфекції в лікарні.
У новому дослідженні вчені проаналізували стан здоров'я майже 48 тисяч осіб, які були госпіталізовані з COVID-19 в Великобританії.
За час спостереження 29,4% пацієнтів були госпіталізовані знову, а 12,3% – померли. Вчені підрахували, що ризик повторної госпіталізації й смерті протягом року після COVID-19 у 2,5 і 7,7 раза вищий, ніж у контрольній групі. У ній були пацієнти, які були госпіталізовані з іншого приводу.
Найчастіше у пацієнтів зустрічалися хвороби дихальної системи – у 29,6% осіб, у 12,7% вони були діагностовані вперше.
Згідно з підрахунками, на 1000 осіб, яких виписали з лікарні після COVID-19, протягом року:
-цукровий діабет розвивається у 29;
-важкі ускладнення з боку серцево-судинної системи (інфаркт міокарда, інсульт, тяжка серцева недостатність та інші) виникли у 66;
-хронічна хвороба нирок зареєстрована у 15;
-хронічна хвороба печінки розвивається у 4.
Ці ускладнення в групі з COVID-19 з'являлися в 1,5-3 рази частіше, ніж у контрольній. Постковідний синдром частіше зустрічався у людей старше 70 років.
Вчені підкреслюють, що після виписки у пацієнтів можуть бути ураження різних органів. Тому діагностикою та лікуванням постковідного симптому доведеться займатися лікарям різних спеціальностей. Вони вказують, що необхідно встановити фактори ризику постковідного синдрому, щоб лікування було цілеспрямованим.