Ось як близькі люди доводять нас до хвороби
Доктор зробив дружині зауваження; хіба можна стільки курити, та ще маючи чоловіка з хворим серцем? Що за шкідлива звичка! І ця жінка розплакалася і закричала: «При чому тут моє куріння! Не в цьому справа! Джон вам все бреше і не говорить головне – він захворів, тому що його мати постійно його проклинає, засмучує, докоряє… Дзвонить і знущається над ним. А Джон нічого не може зробити, бо це ж його мати!»
Ця розмова справила велике враження на лікаря. І він став спостерігати за пацієнтами. І був вражений: в одного дідка зять виманив майно, бізнес на себе переписав, а дідок вже боявся ходити по кімнаті – зять лаявся, що той тупотить ногами… І цей бідний літній чоловік перетворився на інваліда. Інший пацієнт йшов на поправку після серйозної операції – а йому матуся подзвонила і прокляла через гроші. Пацієнт помер. Маса таких випадків.
І Лоун сказав: «всі мої пацієнти – жертви емоційних конфліктів з близькою людиною». Конфліктів, з яких неможливо знайти вихід: доводиться спілкуватися. Доводиться брати трубку, вступати в розмову, разом жити, відвідувати, придушувати свої природні емоції; адже треба бути хорошим. Хорошим тестем, добрим сином, доброю дружиною… Так треба!
І відомий кардіохірург написав, що операції та лікування – це правильно. Вони дають результат. Але причина хвороби або травми – саме в конфлікті, в стійкому недоброзичливу ставленні до людини. І чим благородніша і спокійніша сама людина – тим важчі наслідки такого конфлікту. Адже з зовнішнього він стає внутрішнім. І негативна людина оселяється у підсвідомості; «виселити» її звідти дуже складно; всі сили організму йдуть на цю внутрішню боротьбу, в якій немає переможця – адже борються частини однієї особистості!
Тому люди з важким внутрішнім конфліктом хворіють і гинуть. А замість визнання конфлікту змушують себе «прощати», «розуміти», «не звертати уваги», – так радять оточуючі. Поки конфлікт не буде визнано, поки ворожість і злість іншої людини не будуть усвідомлені – хвороба буде посилюватися.
І Лоун просто заборонив пацієнтам розмовляти по телефону – тоді стільникових не було. І відвідувати хворих дозволяв тільки тим родичам, з якими у пацієнта були хороші стосунки. І люди одужували, дякували доктору, а потім Лоуну взагалі Нобелівську премію дали через розроблену операцію на серці. А треба було ще одну дати – ось за це відкриття, яке підтверджується самим життям.