Забронювати не можна виїхати: у яку юридичну пастку потрапляють українці у 23–24 роки
Усього один рік різниці у віці створює справжню прірву у стосунках молоді з державою. Чоловіки віком 23–24 роки раптово опиняються в «сірій зоні»: виїхати за кордон їм уже запізно, а мати право на офіційне бронювання — ще зарано.
Чому ця законодавча прогалина змушує роботодавців відмовляти молодим фахівцям, а саму молодь — шукати вихід ще до настання 23-річчя?
Віковий тупик: від втрати пільг до блокування роботи
У той час як молодь до 22 років користується спеціальним винятком для перетину кордону, у 23 роки ця можливість зникає. Водночас виникає парадокс, який ставить під загрозу ринок праці:
Призовники без права на захист: Якщо у 23–24 роки чоловік перебуває на обліку призовників, він не підлягає мобілізації до 25 років, але забронювати його на критично правовому підприємстві неможливо — цей механізм діє лише для військовозобов’язаних.
Подвійні стандарти для однолітків: Два 23-річних колеги можуть мати абсолютно різний статус. Той, хто проходив військову кафедру, підлягає мобілізації та може бути заброньований, а його колега-призовник — залишається абсолютно незахищеним для роботодавця.
Демографічний рикошет
Через неможливість забронювати молодих спеціалістів компанії уникають їхнього найму. Розуміючи, що у 23 роки кордон практично «зачиняється», а економічна активність усередині країни обмежується, молодь опиняється перед складним вибором ще до досягнення цього віку.
Чи виправить держава цей законодавчий дисбаланс, аби зберегти трудовий та демографічний потенціал країни?