Довбиші з тулумбасами повернулися до Запоріжжя: як відроджують традицію
Давню козацьку традицію відроджують у Запоріжжі. Уперше за сотні років над Дніпром лунають козацькі барабани – тулумбаси, пише Справжнє.
Виготовлення тулумбасів та гра на них є об’єктом нематеріальної культурної спадщини Запорізької області. Таке визнання прийшло до давнього козацького музичного інструменту 2025 року. У Запоріжжі сподіваються: це – лише початок, позаяк козацькі барабани гідні того, аби вважатися спадщиною всієї України та ширше – світу.
Хоча навіть небагато запоріжців чули слово «тулумбаси», бачили їх майже всі. Адже вони зображені на гербі Запорізької області. З обох боків від центральної фігури козака видні півкола цих старовинних запорізьких музичних інструментів.
Тулумбаси – невід’ємна частина традиції та військового побуту Запорозької Січі XVI-XVIII століть: боєм у ці барабани й подавали сигнали, й супроводжували ті чи інші події.
Барабанщиків, які в них били, називали довбишами. Як неважко здогадатися, від слова «довбити». Вони вважалися окремою військовою кастою на Січі та найбільш оплачуваними музикантами у всьому війську.
Бій тулумбасів лунав над Дніпром аж допоки за наказом імператриці Катерини ІІ не була зруйнована Запорозька Січ. Після цього барабани замовкли, а хто такі довбиші – забули.
Аби згадати через століття.
Тепер у Запоріжжі з’явилися нові довбиші: люди, які пройшли навчання грі на тулумбасах і власне посвяту в довбиші. Відродив традицію керівник музею історичних інструментів «БарабанЗА», засновник проєкту «Запорізькі тулумбаси» Денис Васильєв.
Він же привчає запоріжців до забутого звуку козацьких барабанів, влаштовуючи перформанси з тулумбасами просто на вулиці біля музею. Грати на них можна навчитися за пару місяців, щоправда, не кожний гравець здатен бути саме довбишем. Адже окрім музичних здібностей, звання вимагає й морально-етичних якостей.
Троє запорізьких довбишів зараз боронять Україну та сподіваються, що запорізький колектив триматиме традицію гри на тулумбасах, поки вони тримають фронт.
З’явилися у Запоріжжі й майстри, здатні виготовляти тулумбаси різного рівня складності: від простих до професійних концертних інструментів, вартість яких сягає десятків тисяч гривень. Це вже не сувенір, а повноцінний музичний об’єкт зі складною акустикою й глибоким тембром.
Запоріжжя часто шукає власні маркери ідентичності між індустріальним сьогоденням і козацьким минулим. Тулумбаси й довбиші стають таким маркером – гучним, впізнаваним і автентичним. Це звук, який повертає пам’ять і водночас формує майбутнє, нагадуючи: історія цього краю – не лише в текстах, а й у ритмах, що знову лунають над Дніпром.