"Зброя чи виїзд": Нова формула мобілізації та критичний відтік молоді з України
Київ/Фронт. Поточна інтенсивність бойових дій вимагає від України термінового та жорсткого перегляду підходів до комплектування армії. На тлі виснаження добровільного ресурсу, який відіграв ключову роль у 2022 році, з 1 грудня спостерігається посилення мобілізаційних заходів. Ця тенденція викликає паніку, суспільну дискусію та, як свідчать дані, — масовий відтік молоді з країни.
«Примус» як Безальтернативний Виклик
Секретар Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Роман Костенко прямо заявив про необхідність переходу до примусових механізмів призову через вичерпання добровільного ресурсу.
Ці заяви, у поєднанні з активним обговоренням можливості зниження призовного віку (навіть до 22-23 років), стали каталізатором для міграційної хвилі серед юнаків, які ще не досягли 18-річчя.
Спостерігається тенденція, коли батьки активно вивозять своїх 17-річних синів за межі країни до настання повноліття. Страх перед гіпотетичною мобілізацією виявився потужнішим мотивуючим фактором, ніж бажання залишитися в країні.
Шокуючий Відтік Молоді: Цифри та Вплив
Дані, озвучені політиками та аналітичними джерелами, свідчать про критичне зменшення майбутнього мобілізаційного резерву:
100 тисяч за два місяці: За даними британського видання The Telegraph та польської прикордонної служби, після попереднього послаблення правил виїзду для чоловіків віком 18–22 років (серпень-жовтень 2025 року), Україну покинули майже 100 тисяч молодих чоловіків цієї вікової групи. Це вдвічі більше, ніж за попередні вісім місяців.
Падіння рекрутингу: Начальник відділення рекрутингу 28-ї ОМБр Денис Швидкий повідомив, що після дозволу на виїзд юнаків 18-22 років, кількість звернень молоді до рекрутингових центрів зменшилася приблизно на 30%.
Загалом, Міністерство молоді та спорту раніше оцінювало, що з початку повномасштабного вторгнення країну покинуло близько 1,7 мільйона молоді.
«Зброя або Виїзд»: Новий Суспільний Договір
Ключовим елементом нової дискусії є жорстка формула суспільного договору, запропонована Романом Костенком, який прямо ставить громадян перед вибором: участь у захисті країни або виїзд за її межі.
Цитата: «Нам потрібно було укласти якийсь суспільний договір, щоб ті, хто не хоче покидати країну [воювати], і ті, хто хоче [виїхати]».
Аналіз: Ця теза, по суті, легалізує "дозволену втечу" як єдину прийнятну альтернативу мобілізації для тих, хто не готовий брати зброю до рук. Експерти прогнозують, що така відверта заява може збільшити кількість бажаючих "добровільно" залишити Україну.
Системні Проблеми та Посилення Контролю
Посилення мобілізації викликане не лише втратами, а й глибокою системною проблемою — масовим ухиленням та поширенням корупційних схем, зокрема, через велику кількість «липових довідок» про непридатність до служби. Це штучно виключає значний відсоток потенційно боєздатного населення з мобілізаційного процесу.
Для подолання саботажу та підвищення ефективності держава значно посилює роль місцевої влади:
Обов'язки ОМС: Місцеві ради та адміністрації тепер прямо зобов'язані забезпечувати прибуття військовозобов'язаних до ТЦК та допомагати у розшуку ухилянтів.
Відповідальність Керівників: Керівники підприємств та установ несуть пряму відповідальність за вручення повісток та забезпечення явки своїх працівників до Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП).