Повномасштабна війна в Україні принесла багато випробувань та горя
Щодня ми бачимо захисників і захисниць, але дуже часто невміємо будувати з ними діалог і навіть найменше помилкове слово може завдати їм неприємний " післясмак" розмови. Навіть ті хто в постійному контакті з військовими повинен дотримуватися певних меж.
1️⃣ Ваші емоції — це ваші емоції. Та не потрібно звалювати на військових всі свої переживання й страхи, особливо під час їхньої служби.
У важкі моменти, наприклад, на похороні, доречно висловити співчуття. У інших ситуаціях не варто писати чи розповідати, як ви виплакали всі очі через новини з фронту.
2️⃣ Дайте знати про себе, та не нав’язуйтеся
Якщо ви дійсно хочете допомогти, спитайте: «Що я можу для тебе зробити? Чи можу я взагалі бути корисним/корисною?». І дійте саме за запитом.
Так само дзвоніть і пишіть лише, коли домовилися про це. Військові на фронті зайняті своєю роботою.
3️⃣ Бережіть конфіденційність військових
Коли ви хочете організувати збір коштів для захисників і захисниць чи прозвітувати про допомогу, ви зобов’язані спитати дозволу:
чи можна розповідати цю історію на загалі і у яких межах та наскільки глибоко можна розповідати цю історію;
Так само питайте дозволу на публікацію фотографій, навіть коли ви приховуєте на них обличчя, татуювання, шеврони та номери машин.
4️⃣ Коли спілкуєтеся з військовими, не знецінюйте їхній бойовий досвід
Це не «наші сонечка / зайчики», а — воїни на службі. Уникайте надмірних жалощів та не вивалюйте «мені болить за тебе», «ти проходиш через жахи» тощо. Замість того, скажіть: «я співчуваю тобі», «я вірю у тебе». Поважайте та пишайтеся тими, хто захищає наш дім.
5️⃣ Робіть саме те, про що вас просять
Якщо вас попросили дістати берці 42-го розміру, дістаньте саме їх. Не три пари кросів 38-го та дві банки огірків, які немає куди подіти. А саме берці 42 розміру.
6️⃣ Не обіцяйте допомогти тим, чого не можете здійснити
Замість марних обіцянок чітко скажіть, на що саме можуть розраховувати військові, та виконайте їхній запит.