Петра та Павла - історія свята, традиції та заборони
Історія виникнення свята:
Апостоли Петро і Павло - учні Христа, які після його смерті і воскресіння почали проповідувати і поширювати вчення Євангелія по всьому світу. Раніше вони були язичниками і звали їх Саул і Симон, вони отримали свої імена після хрещення.
За легендами — Петра розіп’яли верх ногами, а Павла позбавили голови. Оскільки вони були захисниками Христа у важкі часи — християни моляться саме до них, просячи заступництва. А також вшановують їх пам’ять у цей день.
Петро й Павло особливо шануються в православ’ї. Апостол Петро є уродженцем міста Віфсаїди, він разом зі своїм братом, апостолом Андрієм, жив у Капернаумі, займаючись рибальством. Ім’я Петро дав йому сам Ісус, а при народженні його іменували Симоном. У євангельському оповіданні життя Петра висвітлене більше, ніж інших апостолів, адже він був удостоєний близькості до Самого Господа.
Саме Петро вважається найбільш сміливим проповідником Євангелія. Тільки в день П’ятидесятниці йому вдалося навернути до своєї віри 8 тисяч осіб.
Апостол Павло при народженні іменувався Савлом. Але після звернення до Ісуса він став називатися Павлом. Народився цей апостол в Тарсі. Він також сильно попрацював над поширенням віри в Христа і заслужено отримав звання «стовпа» Церкви Христової, будучи первоверховним апостолом.
Як це часто буває із українськими святами, воно поєднує у собі частинки християнської та дохристиянської історії нашого народу.
З одного боку 12 липня — це середина літа, а це означає початок жнив та підготовку до осені. Вважалось, що сонце в цей час наповнило все своєю енергетикою та силою, тому багато традицій були пов’язані саме зі світилом.
З іншого боку — це закінчення посту, який тривав кілька тижнів і день вшанування двох первоверховних апостолів Петра та Павла. Таке високе звання їм дісталось за проповідування християнства по усьому світу та за мученицьку смерть, яка спіткала їх за служіння Христу.
Традиції на Петра і Павла
З давніх часів, було прийнято заздалегідь готуватись до свята: білити хати, прибирати, прикрашати оселю рушниками та наводити лад. А вже 12 липня, звісно ж, у першу чергу відправлятись на службу у церкву.
Повернувшись, частувались традиційними пампушками із сиром, які називали “мандриками”, адже апостоли були мандрівниками і завжди знаходились у дорозі, проповідуючи християнство.
Молодь ходила зранку на 12 липня зустрічати сонце — ця традиція існувала ще з дохристиянських часів. Вважалось, що як вони будуть гучно співати та веселитись, то відженуть русалок, які збирались поселитись у найближчих водоймах. Та й не спати у ніч на Петра теж вважалось гарною прикметою, яка віщує здоров’я та хорошу вдачу. Також, існували традиції ворожіння:
Перед тим як йти зранку додому, збирали гілки берізки та заплітали в косу, закріплюючи її червоною стрічкою, загадуючи бажання. Через три дні перевіряли — якщо коса не розплелась за цей час, то задумане здійсниться.
нше ворожіння мало вказати дівчатам на те, яким буде майбутній обранець, тож найбільш допитливі докладали зусиль, щоб зібрати 12 різних трав з 12 різних полів під подушкою, промовивши: “Дванадцять трав із різних полів, дванадцять юнаків! Хто суджений-ряджений, мені покажися і на мене подиви!”.
Пастухи мали свою традицію на Петра — аби поласувати “мандриками” вони облаштовували невеличку землянку чи огорожу, таке собі зручне місце, яке називалось у них “петрівником”, в честь свята. Ласували вони молочними виробами та вірили, що апостоли вбережуть їх та їхніх підопічних звірів від негараздів та хвороб.
Заборони на Петра та Павла:
Існувало декілька заборон, яких особливо дотримувались українці у цей день. Одною з таких була заборона проводити шлюб у цей день. Звісно ж, можна було порушити таку заборону за бажанням, але ніхто не ризикував, адже вважалось, що вінчання закоханих 12 липня не приведе ні до чого хорошого.
Аби не накликати на себе біди та невдачі, утримувались від вживання ягід та фруктів з нового урожаю — можна їсти лише минулорічні запаси. А якщо випадково скуштував щось із нового врожаю, то треба неодмінно піти в церкву і поділитись з жебраками, або віднести гостинець на могилу померлих родичів.
Працювати у цей день у полі вважалось чи не більшим гріхом, ніж працювати у найбільші свята! Оскільки українці вірили, що саме 12 липня сонце найбільше наповнює все живе своєю силою та теплом, то йти у поле та тривожити жито — означало поставити під загрозу весь свій врожай.
Ну і, звісно ж, у цей день зникали заборони, пов’язані із “Петрівським” постом, котрий тривав ще з 4 червня.
Прикмети на Петра і Павла:
1. Якщо на Петра один дощ – врожай непоганий, два – добрий, а три – багатий.
2. Дощ на Петра і Павла – вродить жито.
3. Петрівки холодні – рік голодний.
4. Як на Петрів день – спека, то на Різдво – мороз.
5. По Петрі та й по теплі.
6. На Петра – вода тепла.
7. Петрівка минає – половини літа немає.