Загиблого закарпатського військового нікому додому відправити?

Долю Руслана Ігнатишина з'ясували лише волонтери, вочевидь, державі нема діла до цього

"Ігнатишин Руслан Петрович, 1986 р.н., с.Скотарське, Воловецького району. Працював лісорубом на Мукачівській дистанції колій. Був мобілізований у серпні минулого року. Потрапив до 93-ї бригади. Тиждень тому з його телефону передзвонили і сказали, що Руслан загинув. Зв'язок обірвався, телефон поза зоною досі. Рідні і співробітники Руслана оббили пороги всіх інстанцій, щоб з'ясувати подробиці і зрозуміти, де саме знаходиться боєць, чи він живий, чи справді загинув. Але зарадити їм ніхто й нічим не може.

Дослівно слова співробітниці: "Як забрати дитину, то всі гуртом прибігли, а як повернути - то ховаються".

З'ясували долю Руслана лише волонтери. Вони підтвердили, що він загинув і що його тіло знаходиться в Дніпропетровську. Сказали, що начебто його мали доправити на Закарпаття учора. Але літак так і не вилетів. Інформації більше нема.

Мати в шоковому стані, під крапельницями. Співробітники, які телефонували, просять допомогти й з'ясувати інформацію, коли тіло Руслана привезуть додому. Кажуть, що волонтери - їхня остання надія на правду.

Мені боляче і страшно чути такі дзвінки. З подібними проханнями більше року дзвонять матері, родичі і друзі загиблих та полонених. І знаєте, я можу лише доповнити питання сільської жінки, далекої від політики: "Чому всім дружнім своїм і багатоголосим хором вручаєте повістки повсюди, ледь не в туалетах, і чому граєтеся в ганебні мовчанки, коли призвані вами бійці гинуть?" Ви люди, чи хто?", - написала журналіст і волонтер Наталія Зотова у "Фейсбуці".