Мобілізація в селах Закарпаття: працівники ТЦК заявляють про критичне вичерпання ресурсу

Автор: Максим Газда

Дата: 23.04.2026

Мобілізація в селах Закарпаття та Україні фактично зайшла у глухий кут через катастрофічний брак чоловічого населення на вулицях. Працівники територіальних центрів комплектування (ТЦК) та соціальної підтримки дедалі частіше звітують про «холості» рейди гірськими та низинними населеними пунктами області. Ситуація в 2026 році стала настільки напруженою, що групи оповіщення годинами патрулюють вулиці, не зустрівши жодного військовозобов’язаного, що ставить під загрозу виконання планів з доукомплектування підрозділів на передовій.

За свідченнями військовослужбовців, які працюють у групах оповіщення «в полях», сільська місцевість перетворилася на зону тотального візуального вакууму. Щойно на горизонті з’являється автомобіль поліції чи ТЦК, вулиці миттєво порожніють, а місцеві мешканці розчиняються за високими парканами приватних обійсть.

«Мертві міста» замість живих сіл: реалії рейдів
Військовослужбовці анонімно розповідають, що робочий день, який розпочинається о 6-й ранку, часто перетворюється на безцільне спалювання палива. Навіть у великих закарпатських селах, де раніше життя вирувало, зараз панує тиша, притаманна покинутим поселенням.

Як сьогодні виглядає процес оповіщення в селах:

«Ефект перекотиполя»: групи патрулювання можуть годинами не бачити жодної людини призовного віку на відкритому просторі.

Миттєва реакція на спецтранспорт: за свідченнями військових, велосипедисти розвертаються в протилежний бік ще до того, як машина встигає зупинитися.

Інформаційна мережа громад: локальні чати та «сарафанне радіо» працюють швидше за будь-які цифрові системи, миттєво попереджаючи село про приїзд екіпажу.

Криза планових показників та виснаження війська
Неможливість знайти людей у селах створює небезпечний ланцюговий ефект. Відсутність нового поповнення означає неможливість вчасної ротації для тих закарпатців, які вже місяцями тримають оборону на гарячих напрямках фронту.

Ключові проблеми мобілізаційного процесу 2026:

Падіння ефективності: якщо у 2022-2023 роках за день виписували десятки повісток, то зараз за 16-годинну зміну показник часто дорівнює нулю.

Психологічне виснаження екіпажів: усвідомлюючи безперспективність поїздок, військові іноді змушені просто «відстоюватися» на АЗС, не маючи реальних об'єктів для оповіщення.

Невиконання завдань Генштабу: критичний мінімум призовників ставить під загрозу формування нових резервів.

Офіційна позиція та погляд зсередини
Незважаючи на складність ситуації, військові, які перейшли на роботу в ТЦК після поранень на фронті, наголошують на важливості планування. За їхніми словами, армія — це чітка структура, де під кожне бойове завдання потрібна певна кількість фахівців, і цей ланцюжок не має права розриватися.

Проте реальність закарпатського села вносить свої корективи: людський ресурс, який не був заброньований або не виїхав, фактично перейшов у режим «невидимості». Це створює нову реальність для системи громадського здоров’я та оборони, де старі методи мобілізації вже не приносять результатів, а нові цифрові інструменти не завжди здатні замінити фізичну присутність призовника.