Прикордонник «Тихий»: історія бійця Мукачівського загону, який рятував побратимів під вогнем у Вовчанську
У військових реаліях, де панує постійний гуркіт бою, він отримав псевдо «Тихий». Це історія прикордонника Миколи з Мукачівського загону, чия внутрішня сила та чуйність рятували життя побратимів на найгарячіших ділянках фронту.
Микола розпочав свій шлях у Державній прикордонній службі у 2016 році. У віці двадцяти років він приїхав на Закарпаття з Дніпропетровщини для проходження строкової служби. Краса Карпатського регіону та атмосфера прикордонної служби на українсько-румунському кордоні надихнули юнака: він вирішив пов’язати своє життя саме з цим регіоном і залишився служити за контрактом.
Евакуація під ворожим обстрілом
У лютому 2024 року прикордонник Микола разом із бойовим підрозділом вирушив на Схід. На Харківському напрямку, в епіцентрі боїв за місто Вовчанськ, він виконував критично важливі функції у складі евакуаційної групи. Під шаленим вогнем ворога, ризикуючи власним життям, «Тихий» неодноразово надавав допомогу та виносив поранених.
Це був важкий досвід. Миколі доводилося повертати побратимів до свідомості та боротися за їхнє життя. На жаль, не всіх вдавалося врятувати. Кожна втрата залишається незагоєною раною і невгамовним болем у глибині душі захисника.
Сила духу та янголи-охоронці
Попри контузії та отримані серйозні травми хребта, Микола не покинув службу. Його побратими описують його як надзвичайно спокійну, чуйну людину з доброю усмішкою. Водночас він має унікальний дар: вміння швидко згуртувати особовий склад та організувати евакуацію в умовах критичної небезпеки.
Його непохитна сила духу та віра у Перемогу тримається на міцному тилу: люблячій дружині та трьох донечках, яких прикордонник називає своїми янголами-охоронцями.
Саме заради безпеки своєї родини та мирного майбутнього Закарпаття, яке стало йому другою Батьківщиною, прикордонник «Тихий» щодня продовжує віддано виконувати свій обов’язок.