"Брати на фронті: як двійнята з Ужгородщини пройшли війну і отримали по мільйону гривень"
Коли війна прийшла до їхньої країни — вони не вагалися ні дня. Сьогодні Руслан і Сергій Куртаничі — справжні прикордонники, які щодня стоять на варті безпеки на Ужгородщині. Але ще рік тому ці молоді чоловіки з Ужгородщини щоденно дивилися в очі смерті на Донеччині.
Брати-двоєяйцеві близнюки, які пройшли строкову службу у Чопському прикордонному загоні, після повернення до цивільного життя працювали на заводі та будували кожен свою долю. Але з початком повномасштабного вторгнення росії вони не стали чекати повістки — пішли добровольцями на контрактну службу.
Спочатку — охорона кордонів, блокпости, перевірки. А згодом — бойове відрядження на Донеччину. У 24 роки Руслан брав участь у штурмах, Сергій — укріплював позиції. Хоча воювали в різних місцях, кажуть, відчували тривогу один за одного — такий зв’язок між братами не переривається навіть на війні.
Обидва були поранені, пройшли лікування і… повернулися на службу. Їхній бойовий досвід і відданість не залишились непоміченими. За участь у бойових діях протягом трьох місяців, Руслан і Сергій отримали по мільйону гривень — за державною програмою підтримки молодих військових.
Ця програма — для тих, хто вступив до лав ЗСУ або інших силових структур за контрактом або був мобілізований після 24 лютого 2022 року, у віці до 25 років, і перебував у зоні бойових дій не менше 30 днів.
Сергій вже здійснив мрію — купив автомобіль. Руслан поки зберігає кошти — мріє про власне житло. Але найбільше обидва мріють про одне — про мир.
Вони різні: один більш стриманий, інший — енергійний. Але схожі в головному — у вірі в перемогу, відданості Батьківщині й бажанні бачити Україну вільною і щасливою.
Брати Куртаничі — це не просто історія подвигу. Це історія любові до країни, братерства і віри у краще майбутнє.