Штурмовики з Закарпаття 711 полку ДССТ попрощалися зі своїм побратимом Валерієм Бойком

Його плани на майбутнє щасливе життя – кар’єра, дім, родина, були вбиті підступним ворогом в зоні бойових дій в напрямку Бахмута. Для штурмовиків 711 полку ДССТ Міністерства оборони України не має нічого боліснішого, ніж втрата свого побратима. Кожен день наші воїни стикаються з ризиком життя в ім’я захисту своєї країни і свободи. Але коли вони втрачають одного зі своїх, біль стає нестерпним. Проте, війна – кривава жнива де гинуть мужні, сильні та віддані Україні воїни. Валерію було 29 років, і з початку війни він ніс службу з охорони важливого інфраструктурного об’єкта. Щоденні зведення з фронту, де українці нищать ворога, закликали його до служби в 711 полку ДССТ із Закарпаття, воїни окремих підрозділів якого нищать ворога щоденно та професійно. Врешті Валерій разом з побратимами був туди переведений 20-го березня бійці отримали завдання зайняти оборону серед будинків вже вщент зруйнованого приватного сектору населеного пункту. Вночі Валерій та ще декілька бійців зайняли позицію та почали готуватися до зустрічі ворога. Валерій озброєний кулеметом окопався між двома будинками. Над ранок, після шаленого обстрілу ворог почав атакувати. Віч на віч з вагнерівськими покидьками на відстані декількох десятків метрів і декілька годин безперервного вогневого контакту з ворогом. Це був найзапекліший бій того дня в українській фортеці. Чотири рази хлопці поповнювали боєвий комплект очікуючи чергову хвилю атаки орків. Врешті вони втримали свою позицію і навала покидьків відступила.Після шести годин запеклого бою вагнерівці зламали зуби, тому почали неймовірний артелерійський та мінометний обстріл позиції українського кулеметника. Коли прибуло підкріплення старший солдат Валерій Бойко міцно стискав зброю але серце його вже не билося. Він залишив цей світ справжнім Героєм, справжнім воїном і людиною. Друзі плакали, тримаючи його тіло в своїх руках…Трагедії, подібні до цієї, стаються щодня на полі бою в Україні. У кожній з них Герої – це люди, які віддали своє життя за свою країну і свободу. Вони залишилися у серцях своїх братів по зброї, які продовжують боротися і пам’ятати їх.Більшість з нас не мають досвіду військової служби, але ми не можемо і не повинні забувати про тих, хто виявив велику мужність, жертву та відвагу, щоб захищати нашу країну та нашу свободу. Ми повинні шанувати їх, пам’ятати їх та передавати їхні історії нашим нащадкам, щоб вони знали, які жертви були зроблені, щоб ми могли жити в мирі та свободі.Нехай наші молитви та думки будуть з родинами та побратимами загиблого воїна з 711 полку ДССТ.

Нехай він завжди залишиться в нашій пам’яті, як Герой, який віддав своє життя за нашу країну.