«Я працював під час чотирьох паводків у Рахівському районі», – історія Павла Небоги

Людина – легенда. Так про дорожника Павла Небогу говорять на Рахівщині. З нагоди професійного свята продовжуємо розповідати про тих, хто знає все про дороги у Закарпатській області.
Павло Небога 42 роки працює на висоті: Рахівщина – найбільш високогірний район України. Саме сюди у 1980 році після закінчення Київського автомобільно-дорожнього інституту приїхав молодий спеціаліст. Річка Тиса стала ще тим випробуванням для Павла Миколайовича.
«Найбільше вражень було від паводку 1998 року. Ділянка дороги Н-09 Мукачево – Рогатин у Рахівському районі перервалася в півсотні місць. Я підраховував. У 2001 на тій же ділянці було 35 таких ділянок. У 2008 кількість скоротилася до 15. А вже у 2020 році проїзд майже не був перекритий, хіба що там, де річка Тиса піднялася значно вище. Кожного разу під час паводку розчищали сельові наноси, замулені кювети та водовідведення… А після
– особливу увагу приділяли укріпним спорудам: підходам, підпірним стінкам, мостам…».
Павло Небога також додав, що допомагали Рахівщині під час паводків із десяток підрядних організацій: одні з боку Франківська, а інші – Ужгорода.
«Дорожники, де був проїзд, рухалися ним до розмиву. Далі підсипали спочатку одну смугу й вирівнювали, а потім бралися за іншу. І так поступово за 3-5 днів забезпечували тимчасовий проїзд. А коли ці роботи завершили, то починали розробляти проєкт із відновлення дорожньої інфраструктури району. От після паводку 1998 до наступного – 2001-го лише кілька ділянок на дорозі не були завершені. А наслідки поводку 2001 ліквідовували до 2005 року».
За словами Павла Небоги, під час паводку 1998 року Рахів втратив сполучення з іншими районами Закарпаття.
«Я зі ще одним товаришем пішки проходив до 30 кілометрів горами, занотовуючи пошкодження на ділянках всієї дороги довкола Рахова. Коли повертався на базу, то щастя, що був зв‘язок і я міг доповісти або телефоном, або робив замальовки руйнувань та факсом передавав інформацію в Ужгород».
Аналізуючи стан доріг Закарпаття тоді й зараз, Павло Небога відповідає: «Порівняно з 80-ми, 90-ми і 2022 роком – то є небо і земля. Наприклад, від Рахова до Яблунецького перевалу відстань 40 кілометрів. У 90-х роках до цього перевалу потрібно було їхати 3 години, бо ями були скрізь. А зараз я за півгодини, максимум, вже там».
Павло Небога і нині працює у Службі автомобільних доріг Закарпатської області. Він також ділиться своїм досвідом із молодшими дорожниками. Це не просто, адже Рахівщина – одна з найскладніших дорожніх ділянок краю. Але тим і цікава!