"Різдвяні дива": закарпатські молодята стали батьками одразу чотирьох дітей, як зараз вони живуть

Молодій мамі - 18 років, батькові - 24 роки. Під ялинкою мріяли кожен про своє. Лариса хотіла, щоб спочатку була перша дівчинка. Іван хотів, щоб був хлопчик. Молода мати розповідає, це сам Бог їх послав на саме Різдво. Велика родина – це дитяча мрія обох. Не таку, в яких зростали вони. Лариса росла сама, бо мама одружилася і жила в іншому селі. Батька взагалі не було, бо він покинув сім'ю, коли Ларисі було рік-півтора. Іван ріс з мамою і сестрою, його батько завжди був на заробітках. Як власне, і він сам - з 16 років по закордонах. Одружився і лише гостював на свята. "Мріяв, щоб було четверо, але щоб були один за одним, а вони зразу ", - говорить щасливий татусь.

Новоспечені батьки розповідають, що до 5 місяця вагітності родичі не вірили у четвірню. Навіть самі лікарі теж не вірили, що це - не штучним, а природним шляхом. В історії закарпатського акушерства четверні ще не було.

До ужгородської лікарні Ларису забрали на 6-му місяці вагітності, тоді починалися пологи. Це був найстрашніший час. За статистикою, четверня народжується раз на півмільйона пологів. Щоб живими - ще більша рідкість.

Медики розповідають, що багатоплодова вагітність - це досить серйозний виклик як для акушерів, так і для жінки в плані доношування вагітності до оптимального терміну. Своєчасна діагностика та відповідний догляд дали Ларисі шанс. Лікарі всіма способами тримали діток в утробі чим довше. "Навіть сидіти не можна було. Я вже під кінець вагітності і їла лежачи, тому що матка чим далі, тим більше вже скорочувалася", - пригадує щаслива мама.

Все сталося на Різдво. Лариса народила успішно четвірню. Четверо дітей, чотири пустушки, пляшки, ложки, чотири автокрісла, чотири стільчика. Учетверо менше сну.

Батьки розповідаю, ролі довкола цих чотирьох дорослі розібрали. Дідусь - годувальник - на заробітках. На бабусі - кухня і дім. А трьох синів і доньку доглядають мама і тато. Як встигнути все - ніхто не вчив, тож лайфхаки вигадували по ходу. Спочатку нумерували. Мультизадачні - це точно про них. У нагоді стали не лише руки, а й ноги.

Іван вперше за десять років провів цілий рік удома. Він вправно міняє підгузки, миє посуд, на пару з дружиною заколихує і годує діток. Він говорить, що найбільш приємний процес - це годувати їх, дивитися, як вони їдять. На вулицю виходять за схемою: мама одягає, тато носить, бабця - стереже.

За пелюшками вони і не знали про свій зірковий статус. Про них тут говорять всі. Іван, який щойно одружився, зізнається: діти - їхня з дружиною мрія. Щасливим батькам спочатку важко було запам'ятати, хто є хто.

"Хочеться, щоб у них були повноцінні батьки, щоб разом усі були, не так, як мій батько, завжди по заробітках, ніколи його майже дома нема Приїде на 2-3 місяці. Я б хотів бути завжди вдома, щоб їх бачити кожний день. Дивимося, як вони ростуть, бігають, кажуть перші слова", - говорить щасливий батько.