Як знайти спільну мову з підлітком?

Батьки підлітків приходять на консультації до психологів із абсолютно різними запитами від «Зробіть так, щоб він почав вчитися» до «Як мені змусити його припинити грати в комп’ютерні ігри?». За кожним із них стоїть страх перед майбутнім і єдине прохання: «Поверніть мені мою п’ятирічну дитину».

Батьки часто питають про довіру у стосунках з підлітком. Мовляв, зробіть так, щоб мої взаємини із сином або донькою були такими, як раніше. Зробити «як раніше» неможливо: підліток — це вже не дитина, але ще й не доросла людина. Він може вчиняти як дорослий, але поки не готовий нести за це відповідальність. Йому самому із великими труднощами дається відокремлення від батьків, але без цієї сепарації він не стане самостійною особистістю. Будьте терплячі: криза — це тимчасово.

Правило №1: Створіть сіру зону
Перший симптом перехідного періоду — протистояння: підліток буде робити все, аби докорити вам, нібито спеціально випробовуючи світ на міцність. Так він досліджує кордони допустимого. Завданням батьків є зберегти баланс між забороненим і дозволеним. Згадайте, як просто було пояснити дошкільникові, що можна, а що ні. Вам доведеться сформувати для підлітка третю колонку — так звану сіру зону. В ній буде те, що ви не схвалюєте, але готові дозволити: носити рвані джинси, зробити пірсинг — у кожної родини сіра зона буде своєю. Ваша дитина в будь-якому випадку вчитиметься на власних помилках, але краще, якщо вона буде знати про те, як ви ставитеся до тих чи інших речей.

Правило №2: Дотримуйтеся кордонів
Друга особливість підліткового віку — прагнення до усамітнення, ізоляції. Більшість батьків інтуїтивно усвідомлює потребу дитини у власному просторі, але при цьому самі ж втручаються в особисту зону: не стукають у двері кімнати підлітка; диктують, які плакати можна вішати, а які — ні, тощо. Але дитина виросла і стала окремою особистістю, тому, якщо ви готові виокремити їй простір, поважайте її кордони.

Правило №3: Поважайте почуття
Коли ми говоримо про повагу до простору дитини, не варто забувати про її почуття. У будь-якому віці для дитини немає неважливих тем, особливо якщо вони стосуються відносин з іншими людьми. Найбільша помилка батьків підлітка — знецінення його почуттів. У перехідному віці будь-яка проблема, навіть найдріб’язковіша — справжня драма. Важливо навчити дитину правильно називати і переживати власні емоції та приймати їх із повагою. Інакше наступного разу ви просто про них нічого не дізнаєтеся.

Правило №4: Знайдіть час для обіймів
Малі діти завжди підходять «погладитися» самі. Від підлітка ви цього не дочекаєтеся, хоча він так само цього потребує. Але пам’ятайте, що отримувати ласку — це право, а не обов’язок підлітка. Тому не ображайтесь, якщо підліток невдоволено бубнить: «Я не маленький», — просто зараз непідходящий момент. Зрозумійте, коли в цьому є потреба, і підійдіть до нього: легкі обійми в потрібний час можуть замінити довгу розмову.

Правило №5: Замініть критику обговоренням
Тут усе просто: сприймайте підлітка як рівного. Дорослі люди не сварять одне одного. Вони можуть з’ясовувати стосунки, шукати точки дотику, бити посуд. Але одна доросла людина не вичитує іншу з позиції «зверху». Тому, якщо ви хочете знати про проблеми та турботи підлітка, досить його сварити.