Генеральний директор ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс» - про те, наскільки серйозна і непередбачувана хвороба під назвою коронавірус SARS-CoV-2
Про те, наскільки серйозна і непередбачувана хвороба під назвою коронавірус SARS-CoV-2, якою не варто нехтувати кожному із нас, які наслідки отримує організм від лікування цього небезпечного інфікування та які уроки слід засвоїти, - розповідає Іван Романюк, Генеральний директор ТОВ «ЗакарпатЄвроТранс», який щойно оговтався від кількатижневої госпіталізації.
«19 жовтня здав вперше ПРЛ-тест, після того, як у багатьох з мого оточення, почали виявляти вірус. Однак тоді мій результат показав «негатив». Проте, я все ж таки вирішив здати аналіз крові, який показав відхилення від норми і якийсь запальний процес у організмі. Тому, за рекомендацією лікарів зробив КТ, яке показало незначне правостороннє запалення легень. Із результатами цих аналізів звернувся до лікарів Мукачівської ЦРЛ ім.Святого Мартина, де розпочали амбулаторне лікування із застосуванням антибіотиків.
23 жовтня вдруге здав ПРЛ-тест і вже цей результат вказав на «позитив». Це при тому, що ніяких «коронавірусних» симптомів на той час у мене не було і самопочуття було абсолютно задовільним.
Після тижня амбулаторного лікування та чіткого виконання всіх приписів лікарів, раптово з’явилася висока температура +38,5, та медики запевняли мене, що це не критичний стан, і в лікарню лягати не потрібно.
Проте на черговому огляді, 3 листопада моє самопочуття різко погіршилося, почалася задишка, не вистачало кисню, сатурація сягала 90, висока температура трималася весь час. Лікарі наполегливо порадили негайно їхати в ковід-центр Закарпатської обласної лікарні ім. А.Новака та зробити повторне КТ. В Ужгороді обстеження показало вже ураження легенів пневмонією: на 60% (правої) і 50% (лівої). Відтак, опинився в обласній лікарні, де мене відразу ж госпіталізували. Через ускладнення дихальної системи, лікарі під’єднали до кисневої терапії.
Протягом двох днів трималася висока температура, а організм не реагував на лікування, тому лікарі вирішили застосувати новий вітчизняний препарат «біовен», який включений до протоколу лікування COVID-19. Тільки після 2-х діб застосування цього препарату настало покращення, почали повертатися поступово сили та полегшилося дихання.
26 днів ПРЛ-тест вказував на «позитив» ковіду. Два тижні провів у лікарні, за ці дні з палати спостерігав, як до обласної лікарні у ковід-центр щоденно завозили по 15-20 людей з важкими симптомами. На моєму поверсі всі бокси і палати були зайняті пацієнтами, цілодобово з різних куточків було чути відчайдушні стони, задушливий кашель, інколи плач від зневіри вижити.
Лікарі ковід-центру заступають на чергування на 7 днів, а щодоби працюють у 2 зміни, кожні 4 години здавали вахту. В їх очах (а видно лише очі, бо вони у повністю захисних костюмах) я бачив співпереживання до пацієнтів, моральну підтримку, велику фізичну навантаженість…
Та попри все, у них відсутні страх, паніка, відчай та депресія. Бо вони згуртувалися заради всіх нас, виснажливо працюючи без вихідних, аби допомогти та врятувати якомога більше людей від смертельної недуги.
Я дуже вдячний всім працівникам ковід-центру Закарпатської обласної лікарні ім. А.Новака зокрема, санітаркам, медсестрам і лікарям, в яких не опускаються руки у пікові дні, які зараз на передовій з пандемією, наражають себе на небезпеку та докладають максимум зусиль, аби цей смертельний вірус відступив.
Звертаюсь до всіх скептиків, які досі не вірять в існування COVID-19 і нехтують протиінфекційними заходами, не дотримуються самоізоляції при перших симптомах інфікування. Пройшовши кілька етапів моторошного лікування, на своєму прикладі переконався, що легка форма запалення легенів дуже швидко переходить у важку!
Тому моя всім порада: виконуйте приписи сімейних лікарів і не займайтеся самолікуванням. Зважайте і на те, що перехворівши на коронавірус безсимптомно, вдруге можна захворіти набагато важче, і потрапити на кисневу дотацію. І це вже дуже дороговартісне лікування. Тому дотримуйтеся соціальної дистанції та санітарно-гігієнічних норм.
Бажаю всім міцного здоров’я, бо це найцінніше у нашому житті!»