Обласна алергологічна лікарня у Солотвині знову запрацювала після карантину (ФОТО)
Практично півстоліття тому в умовах мікроклімату соляних шахт солерудника в Солотвині почали лікувати хворих на бронхіальну астму та інші неспецифічні захворювання легенів. Спочатку це було алергологічне відділення місцевої лікарні, яке пізніше реорганізували в обласну алергологічну лікарню відому на всю Україну.
На жаль, спеціалізовані лікарні такі, як КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради, на час карантину не проводили лікування пацієнтів. І лише тиждень тому, коли Тячівщина опинилася у «жовтій» епідеміологічній зоні, оздоровниця знову почала проводити лікування недужих, - повідомляє tyachiv.com.ua.
Загалом у лікарні є 25 ліжок дитячих, 35 дорослих. Загальна тривалість перебування хворих в оздоровниці, які мають путівки, складає 12 днів. Наразі всі хворі, які приїздять до лікарні, мають мати негативний тест на коронавірус.
За словами керівника закладу Леона Данка цього року заклад, на превеликий жаль, втратив базу відпочинку на території солоних озер у Солотвині, яка була створена профспілковою організацією.
Адже лікарня змінила свій юридичний статус - з комунального закладу перетворилася на комунальне некомерційне підприємство. Коли проходила ця процедура, то корпуси було передано новоствореному КНП, а ось базу відпочинку профспілковій організації так і не передано. Нині там хазяйнує приватний підприємець, якому було здано будівлі бази в оренду. Він перешкоджає доступу пацієнтів та працівників оздоровниці на територію комплексу.
У лікарні прагнуть повернути базу відпочинку лікарні. Адже це був єдиний соціальний об’єкт на території солоних озер, де оздоровчі водні процедури мали можливість проходити безкоштовно пацієнти, працівники лікарні чи пільгові категорії громадян та малозабезпечені особи, а за символічну плату (20 грн.) – всі охочі. І попри такі невисокі розцінки, база відпочинку за сезон поповнювала бюджет закладу на 350 тис грн.
З історії алергологічної лікарні у Солотвині:
Приміщення цієї унікальної лікарні в далекому 1864 році збудував угорський єпископ Павел. Ця будівля із стінами метрової товщини, відома під назвою “Павел-фюреткерт”, була його зимовою резиденцією. Єпископ Павел приїжджав із Дебрецена у мальовничі Карпати на зимовий відпочинок та полювання. Він спорудив у Солотвині греко-католицьку церкву та римо-католицький собор із органом. Під олтарем першої з них покоїться його прах.
Після другої світової війни приміщення лікарні використовували спочатку як санаторій для лікування туберкульозу. А ідею використання відпрацьованої штольні Солотвинського солерудника виникла у Василя Павловича Русина після поїздки до Польщі, де знайомився з алергологічною лікарнею в підземних вирубках соляної шахти. Перші кроки для створення алергологічної лікарні були зроблені в 1968 році.
Переобладнання приміщень для потреб ЗОАЛ було завершене в 1972 році. Нині це Обласна алергологічна лікарня, яку очолює кандидат медичних наук, Леон Іванович Данко.
Поряд із корпусами лікарні розбито парк із різними породами дерев на території 7,3 гектарів землі. Тут ростуть клени, ясени, липи, смереки, буки, граби, дуби; серед екзотичних – оцтове дерево. Найстарішому дубові вже понад 300 років.
Раніше основним методом лікування в ЗОАЛ була спелеотерапія – лікування під землею. На глибині 300 метрів, у відпрацьованих камерах Солотвинського солерудника шахти № 8, було розташоване підземне відділення лікарні. (на фото)
У підземному середовищі активізуються відновлювальні сили організму, що допомагає подолати недугу. Таких сприятливих умов деінде досягти практично неможливо. У колишній штольні були обладнані палати, відділені одна від одної легкими перегородками. З ними постійно перебував черговий лікар, медсестри. Одночасно під землею перебували до 90 хворих. Хворі проходили 12-годинні лікувальні сеанси. Спуски тривали з 19 години вечора до 6 години ранку.
На жаль, у січні 2011 року в Солотвині стався черговий провал на території шахти № 8, з тих пір лікування під землею замінили на надземне. Фізіотерапевтичне відділення забезпечує 12 видів процедур.
Найбільших результатів досягають тут при лікуванні наступних захворювань: бронхіальна астма, передастма, алергічні риніти, риносинусопатії, поліноми тощо.
На жаль, спеціалізовані лікарні такі, як КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради, на час карантину не проводили лікування пацієнтів. І лише тиждень тому, коли Тячівщина опинилася у «жовтій» епідеміологічній зоні, оздоровниця знову почала проводити лікування недужих, - повідомляє tyachiv.com.ua.
Загалом у лікарні є 25 ліжок дитячих, 35 дорослих. Загальна тривалість перебування хворих в оздоровниці, які мають путівки, складає 12 днів. Наразі всі хворі, які приїздять до лікарні, мають мати негативний тест на коронавірус.
За словами керівника закладу Леона Данка цього року заклад, на превеликий жаль, втратив базу відпочинку на території солоних озер у Солотвині, яка була створена профспілковою організацією.
Адже лікарня змінила свій юридичний статус - з комунального закладу перетворилася на комунальне некомерційне підприємство. Коли проходила ця процедура, то корпуси було передано новоствореному КНП, а ось базу відпочинку профспілковій організації так і не передано. Нині там хазяйнує приватний підприємець, якому було здано будівлі бази в оренду. Він перешкоджає доступу пацієнтів та працівників оздоровниці на територію комплексу.
У лікарні прагнуть повернути базу відпочинку лікарні. Адже це був єдиний соціальний об’єкт на території солоних озер, де оздоровчі водні процедури мали можливість проходити безкоштовно пацієнти, працівники лікарні чи пільгові категорії громадян та малозабезпечені особи, а за символічну плату (20 грн.) – всі охочі. І попри такі невисокі розцінки, база відпочинку за сезон поповнювала бюджет закладу на 350 тис грн.
З історії алергологічної лікарні у Солотвині:
Приміщення цієї унікальної лікарні в далекому 1864 році збудував угорський єпископ Павел. Ця будівля із стінами метрової товщини, відома під назвою “Павел-фюреткерт”, була його зимовою резиденцією. Єпископ Павел приїжджав із Дебрецена у мальовничі Карпати на зимовий відпочинок та полювання. Він спорудив у Солотвині греко-католицьку церкву та римо-католицький собор із органом. Під олтарем першої з них покоїться його прах.
Після другої світової війни приміщення лікарні використовували спочатку як санаторій для лікування туберкульозу. А ідею використання відпрацьованої штольні Солотвинського солерудника виникла у Василя Павловича Русина після поїздки до Польщі, де знайомився з алергологічною лікарнею в підземних вирубках соляної шахти. Перші кроки для створення алергологічної лікарні були зроблені в 1968 році.
Переобладнання приміщень для потреб ЗОАЛ було завершене в 1972 році. Нині це Обласна алергологічна лікарня, яку очолює кандидат медичних наук, Леон Іванович Данко.
Поряд із корпусами лікарні розбито парк із різними породами дерев на території 7,3 гектарів землі. Тут ростуть клени, ясени, липи, смереки, буки, граби, дуби; серед екзотичних – оцтове дерево. Найстарішому дубові вже понад 300 років.
Раніше основним методом лікування в ЗОАЛ була спелеотерапія – лікування під землею. На глибині 300 метрів, у відпрацьованих камерах Солотвинського солерудника шахти № 8, було розташоване підземне відділення лікарні. (на фото)
У підземному середовищі активізуються відновлювальні сили організму, що допомагає подолати недугу. Таких сприятливих умов деінде досягти практично неможливо. У колишній штольні були обладнані палати, відділені одна від одної легкими перегородками. З ними постійно перебував черговий лікар, медсестри. Одночасно під землею перебували до 90 хворих. Хворі проходили 12-годинні лікувальні сеанси. Спуски тривали з 19 години вечора до 6 години ранку.
На жаль, у січні 2011 року в Солотвині стався черговий провал на території шахти № 8, з тих пір лікування під землею замінили на надземне. Фізіотерапевтичне відділення забезпечує 12 видів процедур.
Найбільших результатів досягають тут при лікуванні наступних захворювань: бронхіальна астма, передастма, алергічні риніти, риносинусопатії, поліноми тощо.