Голова Закарпатської ОДА Віктор Микита виступив на Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
Шановний пане Президенте!
Шановні учасники Ради регіонів!
У регіональному контексті війна поставила перед місцевою владою надзвичайно складні виклики соціального характеру, які визначили пріоритетні напрямки роботи на всіх рівнях.
Мільйони внутрішньо переміщених осіб мігрували з районів ведення бойових дій у безпечні регіони України та транзитом в інші країни за кордон. Сотні тисяч людей обрали переміщення до західних прикордонних областей, що збільшило частку населення цих регіонів майже вдвічі.
Закарпаття одномоментно прийняло понад 600 тисяч ВПО, третина з яких – діти. Це викликало колосальне навантаження на нашу інфраструктуру. Більш ніж 350 тисяч осіб залишилися на постійне місце проживання. Попри все жодна людина не ночувала на вулиці, не залишилася без прихистку, харчування та іншого життєво важливого забезпечення.
З перших днів початку міграції на регіональному рівні обрали стратегію, яка передбачала роботу щодо соціалізації ВПО та їх інтеграцію у всі сфери життєдіяльності краю.
Аналіз ситуації вказував на те, що державний бюджет матиме колосальне навантаження для фінансування оборони країни. У зв’язку з цим було прийнято рішення щодо розробки власних програм підтримки ВПО та пошуку додаткових джерел фінансування для їх реалізації.
У 2022 році ми оперативно налагодили роботу з іноземними благодійними та неурядовими організаціями, що дозволило залучити на підтримку ВПО в регіоні більш ніж 4,3 мільярда гривень. Ці кошти були спрямовані на виплату щомісячної грошової допомоги, закупівлю необхідного обладнання, будівництво та ремонт місць довготривалого проживання, харчування тощо.
Водночас на обласному рівні та рівні територіальних громад було прийнято відповідні програми підтримки ВПО на загальну суму у 180 мільйонів гривень.
Також була розроблена та реалізована програма будівництва нового житла для ВПО, яка передбачає зведення житла в безпосередній близькості до робочих місць, об’єктів освіти та закладів охорони здоров’я. До цієї ініціативи долучився бізнес, який разом із місцевим бюджетом взяв участь у фінансуванні будівництва житла для людей, яким надав робочі місця.
Важливим напрямком роботи було розміщення в регіоні дітей. З початку міграції на Закарпатті більш ніж 60 тисяч дітей були зареєстровані як ВПО. Водночас у регіоні забезпечили розміщення, виховання, освіту та інтеграцію у життєдіяльність краю понад 1500 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і дітей без супроводу батьків.
Окремої уваги заслуговує робота Закарпатської ОВА спільно з Донецькою та Луганською обласними військовими адміністраціями. Результатом цієї співпраці стало відкриття хабів підтримки переселенців з цих регіонів на Закарпатті. Така робота дозволила використати бюджети регіонів, де ведуться бойові дії, для цільової підтримки ВПО з вказаних областей, розпочати будівництво нового і ремонт існуючого житла та багато іншого.
Не менш важливою була програма, розроблена Закарпатською ОВА, щодо оздоровлення та реабілітації ВПО в межах транскордонного співробітництва з країнами-партнерами й регіонами-побратимами Закарпаття. Завдяки налагодженим зв’язкам вдалося відправити на відпочинок, лікування та оздоровлення тисячі ВПО, серед яких більшість – діти, до країн ЄС із повним пакетом забезпечення.
Таким чином, завдяки ініціативам Президента України, Першої леді, Уряду та регіональним програмам ми досягли мети соціалізації ВПО та їх інтеграції у всі сфери життєдіяльності краю.
Варто зазначити, що виконати надважливе завдання загальнодержавного рівня вдалося завдяки консолідації, ініціативі та за підтримки територіальних громад краю, які несли основне навантаження й продовжують це робити кожного дня.
Зараз на Закарпатті не прийнято вживати термін ВПО. Це наша позиція з першого дня, і її підтримала громада. Це повноцінні мешканці краю, які пов’язали своє майбутнє життя та життя своїх дітей із Закарпаттям. Вони тут розвивають регіональну економіку, принесли здорову конкуренцію, нові підходи, креативне бачення та колосальний досвід. За що ми, закарпатці, безмежно вдячні.