Новини по нашому 4 525 Переглядів 8 Рейтинг

Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)

березня 05 / 2018
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)

Прямі трансляції в мережі «Фейсбук» акції з палаючими шинами в Тячеві, рішуча настроєність простих закарпатців покінчити зі свавіллям влади, заклики розпочати активну фазу мирного протесту під Верховною Радою набрали сотні тисяч переглядів, десятки тисяч уподобань, поширень та коментарів зі словами підтримки. Окрилені таким інтернетним ентузіазмом людей, тячівці, як і обіцяли, вирушили до столиці. Проте РЕАЛЬНОЇ підтримки так і не дочекалися. І все ж вони, як зуміли, виконали свою місію.

Усе почалося 20 лютого, коли у громадських активістів Тячева накипіло обурення від цинізму місцевої влади. Ця влада, яка під час подій Революції Гідності відправляла свій «адмінресурс» на антимайдан, згодом успішно «перефарбувалася» й у пам’ятні дати стала покладати квіти до місцевого меморіалу Небесній Сотні. Тому цього дня Володимир Малько, забравши провладний кошик від підніжжя монумента, підійшов до представників місцевої «еліти» та, пояснивши свої дії, пожбурив його під ноги лицемірам.

Якщо поміркувати глибше, подібне лицемірство спостерігається далеко не лише на Закарпатті, а й у цілій державі. І, що ще гірше, найвища влада, яка прийшла на крові Майдану, по суті, зрадила ідеї Революції Гідності: убивці Небесної Сотні досі не покарані, корупція й розкрадання держави набрали нечуваних обсягів, народ зубожіє, а можновладці збагачуються на торгівлі з окупантом.

Тому вже наступного дня тячівські активісти висунули ультиматум місцевій владі — скликати позачергову сесію районної ради з метою розгляду звернення до Президента про його добровільну відставку. А коли оголошений термін збіг і вони отримали відмову, то перед головною адмінбудівлею райцентру запалали шини.

Ще через день, 22 лютого, тячівська влада зібрали свій «майдан»: як у старі «добрі» часи — із представників бюджетної сфери — людей цілковито залежних, які бояться за свою зарплату і робочі місця. А для його охорони пригнали не бачену досі на цих теренах кількість представників силових структур. Аби уникнути можливих провокацій, тячівські активісти попрямували до Ужгорода. Там якраз засідала обласна рада. На сесію, їх, звісно ж, не допустили, бо були в курсі вчорашніх подій у Тячеві. Зате вийшов поспілкуватися очільник облдержадміністрації. Розмова була довгою і, зрештою, зайшла в тупик.

23 лютого, як естафета, подібна попереджувальна акція пройшла під стінами Вінницької обласної ради.

А наступного дня брати Володимир та Іван Мальки, відчувши багатотисячну підтримку «Фейсбук»-спільноти (а це — сотні тисяч переглядів, десятки тисяч уподобань, поширень та коментарів), закликали людей їхати під стіни Верховної Ради. Дату виїзду призначили на понеділок, 26 лютого, з тим, аби зранку наступного дня розпочати мирну акцію.

Того понеділкового дня я теж вирішив приєднатися до закарпатців, оскільки зрозумів їхню щирість намірів. Не без деяких пригод долучився до них пізнього вечора вже у Львові. Сталося так, що безпосередньо до місця зустрічі мене підвозили кілька хлопців-львів’ян. Дорогою вони голосно спілкувалися, з чого можна було довідатися, які вони відважні та здатні до найрадикальніших дій. Проте, коли я спитав, чи вони долучаються до поїздки в столицю, сказали, що сьогодні ще не готові, та обов’язково приїдуть завтра. Але ні назавтра, ні в наступні дні так і не з’явилися. Отакі у нас «круті радикали»: на словах міцні, а коли дійде до діла — в кущі. Для чого я навів цей незначний епізод? Як з’ясувалося згодом, не тільки вони, а й майже уся «ура-патріотична» інтернет-спільнота теж виявилася бутафорією. Десятки тисяч висловів підтримки акумулювалися в заледве декілька осіб, які дійсно приїхали під стіни Верховної Ради.

До Києва добралися без перешкод. Двадцятиградусний мороз теж не завадив. Уранці прийшли до табору руху «Визволення», який уже п’ятий місяць розташовується під стінами парламенту із вимогами прийняття законів про імпічмент, скасування депутатської недоторканості, виборів за відкритими списками та створення антикорупційного суду. Нас радо прийняли, запропонували відпочинок у наметах та пригостили гарячим сніданком.

На 10-у ранку, як виявилося, перед Верховною Радою був запланований мітинг пенсіонерів силових структур. Їх чомусь не влаштовував розмір пенсії, хоча, як відомо, вона не до порівняння зі звичною для нас. Чемно зачекавши десь із годину, закарпатці таки отримали змогу висунути свої вимоги. В режимі прямої інтернет-трансляції вони ще раз заявили про бажання зустрітися з Парубієм. Та коли через деякий час стало відомо, що цього не буде, аби привернути увагу, стали зносити шини так, щоб їх було видно з вікон парламенту.

Та влада насправді не дрімала і не ігнорувала події. Перед стінами найвищого законодавчого органу швидко вишикувалися силовики, які невдовзі пішли у наступ на мирних демонстрантів. На захист протестуючих, серед яких була й невелика кількість киян, стали ветерани з наметового містечка руху «Визволення». Брати-закарпатці Іван та Володимир намагалися всіляко стримати силовий сценарій, що розгортався. Однак на поліцаїв це мало вплинуло. Сили були далеко нерівними. У підсумку того дня було заарештовано 10 осіб, у тому числі і Володимира. Деяких із них сильно побили.
Ніч була тривожною, очікувалася повна зачистка наметового містечка. Але не сталося. Не цього разу.

День 28 лютого проходив у непевності та очікуванні вироку затриманим. Їм, звичайно ж, не було що інкримінувати, але, очевидно, існувало певне політичне замовлення. Надвечір я був змушений виїхати додому, оскільки цього вимагала робота. Уже на вокзалі довідався, що всіх відпустили, оформивши як «свідків». А по телевізору показували проплачену картинку, як постраждали «невинні правоохоронці», яких згодом провідав та нагородив САМ. Дежавю?

Ще два дні тячівські повстанці залишалися в наметовому містечку, оскільки існувала певна загроза його знищення. А коли напруга спала та, не дочекавшись підтримки «диванної сотні», надвечір 2 березня вирушили додому.

Уже вранці, доїхавши до Стрия, почули жахливу новину: наметове містечко було повністю знищене силовиками, яких позганяли туди в кількості більше двох тисяч. 111 захисників табору руху «Визволення», з яких було й зо два десятки киян, що прийшли на допомогу, були жорстоко побитими. Їх принизливо ставили на коліна, а згодом доправили до поліційних відділків. Більше десятка з них отримали дуже серйозні поранення, в основному, голови.

І знову, за порівняно короткий час усіх відпустили. Бо знову не мали, що інкримінувати. І знову усі потерпілі стали просто «свідками». Вони побиті і пограбовані. Серед потерпілих — немало жінок і літніх людей.

Це був нічим не вмотивований напад, оскільки напередодні протестуючі самі згорнули частину свого табору у зв’язку із прийняттям у першому читанні закону про антикорупційний суд — як знак заохочення для парламенту. Однак, влада, все ж, вирішила застосувати силу. З якою метою? Залякати? Аби в цій країні вже ніхто не насмілювався виходити на мирні акції протесту? Знову дежавю. І це дежавю триватиме, допоки сидітимемо на дивані, «патріотично» обурюючись через незаконне свавілля можновладців.
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)
Тячівські повстанці: мала іскра в пітьмі байдужості (фото)

Ігор ЛЕПЕЦЬКИЙ.
Фото автора.
Категорія : Новини по нашому
{back-link}
{next-link}


Loading...
загрузка...