Забутий Лабіринт Смерті: Що приховує підземне царство Ужгородщини, висічене вручну ще до Колумба?
У глибоких надрах Закарпатського села Глибоке, на схилах гори Крупча, лежить приховане підземне царство — залізорудні штольні. Це унікальне і моторошне свідчення 700-річної історії видобутку, що почалася задовго до епохи великих географічних відкриттів.
Ці покинуті тунелі, датовані щонайменше XIV століттям, відкривають завісу над прадавнім і небезпечним ремеслом гірників Ужгородщини, які вибивали руду примітивними методами. Вони є одним із найдавніших відомих свідоцтв промислової діяльності в регіоні.
Комплекс має сукупну довжину ходів понад 214 метрів, які слугували життєво важливою артерією для забезпечення залізом економіки Середньовіччя.
Точка відліку: XIV століття і стратегічна мета
Історія виникнення штолень тісно пов'язана з потребою Угорського королівства у залізі. Офіційно датовані XIV століттям, ці виробки стали ключовим економічним об'єктом.
Першочергове призначення штолень Глибокого було винятково стратегічним: видобуток залізної руди для місцевих кузень та мануфактур. Це робило село не просто поселенням, а важливою гірничою точкою, що століттями забезпечувала металом потреби великих імперій.
Як "вогняний шок" замінив динаміт: Середньовічні технології
Процес добування руди був винятково важким, небезпечним і примітивним. Гірники використовували силу власних рук і простий інструмент: кайла, лопати та долота. Породу не підривали, а вибивали.
Найбільш "прогресивний" метод видобутку в ті часи — вогневий спосіб:
Розпалювали інтенсивний вогонь безпосередньо біля забійної стінки.
Після нагрівання породи до високих температур її різко поливали водою.
Термічний шок спричиняв розтріскування породи, дозволяючи гірникам вручну вийняти залізну руду.
Лабіринт, що ховає імена: Трагедії та пошуки золота
Умови праці в цих сирих і темних горизонтальних ходах були вкрай суворими, а ризик обвалів — постійним. Це справді був "лабіринт смерті" для сотень місцевих селян та гірників.
Через втрату архівів, дослідники змушені були дати штольням описові назви: "Лабіринтова" (через заплутаність ходів) та "Затоплена" (через постійне скупчення води).
Цікаво, що після занепаду залізорудної справи, у 60-х роках XX століття, тут проводилися геологорозвідувальні роботи, але вже в пошуках значно цінніших ресурсів — кольорових металів та золота.
Підземний магніт для сміливих туристів
Залізорудні штольні Глибокого стали об'єктом історичного екотуризму. Вони пропонують унікальну можливість зазирнути в історію праці, що передувала промисловій революції.
Як геологічна пам'ятка, це місце пропонує максимальне занурення у минуле, але вимагає обережності. Відвідування цієї зони — це пригода для тих, хто готовий протистояти дикій природі та слідам вікової праці.