«Я не поїду»: Молода закарпатка рятує від забуття вимираюче прикордонне село Лубня
УЖГОРОД / ЛУБНЯ — У віддалених Карпатах, на самому кордоні з Польщею, знаходиться село Лубня. Це поселення зіткнулося з проблемою повного вимирання та критичною відсутністю інфраструктури. Єдиним осередком життя і опорою для кількох десятків переважно літніх мешканців стала місцева мешканка Тетяна Каганець, яка свідомо залишилася на малій батьківщині.
Гора як кордон: Ізоляція на тлі європейського розвитку
Село Лубня розташоване безпосередньо біля державного кордону, який проходить гірським хребтом. Це створює вражаючий географічний та економічний контраст:
Польська сторона: Активно розвиває гірський туризм та інфраструктуру.
Українська Лубня: Залишається ізольованою. Довгий час тут не було навіть телефонного зв'язку. Хоча з початком повномасштабної війни до села провели кабельний інтернет, це не вирішило проблему критичної інфраструктурної ізоляції.
Відсутність комунікації та віддаленість ускладнюють навіть такі базові процеси, як поховання взимку, коли дороги замітає снігом.
Тетяна Каганець: Єдина «соціальна служба» у селі
У Лубні, де залишилися майже виключно люди похилого віку, Тетяна Каганець, обіймаючи офіційну посаду завідуючої клубом та бібліотекою на півставки, взяла на себе фактично всі життєво важливі функції. Її робота, оплачувана лише символічно, є незамінною.
Роль у громаді,Функціонал
Медичний помічник,"Робить уколи, вимірює тиск стареньким (за призначенням лікарів)."
Кур'єр та Діловод,"Регулярно їздить у Волосянку, купує ліки, допомагає сплачувати квитанції за світло та розносить земельні документи."
Психолог,"Надає літнім людям необхідну увагу та можливість виговоритися, що є критично важливим для їхнього спокою."
Хранителька музею,"Збирає старовинні вишивки, рушники та предмети побуту, рятуючи культурну спадщину села від зникнення."
🗣️ Цитата: «Я залишилася, і так якось я не знаю, люблю своє село, люблю своє село... я вже би відти не поїхала», — зізнається Тетяна, пояснюючи своє рішення відмовитися від переїзду до Ужгорода.
Занедбаний потенціал та втрачені надії
Старші мешканці Лубні згадують часи, коли село було багатолюдним і мало ферму. Сьогодні ж його значний туристичний потенціал залишається нереалізованим, особливо на тлі розвитку сусідньої Польщі.
Як свідчить Тетяна Каганець, спроби використати прикордонне розташування для відкриття пішого прикордонного переходу, які активно підтримував у минулому Геннадій Москаль, так і не були реалізовані.
Незважаючи на те, що Тетяна присвятила своє життя порятунку рідного краю, для власних дітей вона бажає кращої долі, не пов’язаної з важкою гірською працею. Її особиста історія — це і символ відданості, і гострий докір системі, яка дозволяє вимирати унікальним гірським поселенням.