У 128-й бригаді готують «боґрач особливого призначення»
Військова кухня має свої секрети, але в 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді є страва, яка вже стала справжнім символом єдності підрозділів. Це, звичайно ж, легендарний боґрач! Його варять не щодня, а лише у виняткових випадках — на свята, після бойових виходів чи тоді, коли є нагода зібрати підрозділ разом.
Кажуть, що смак боґрачу залежить від приправ, і кожен підрозділ має свою «фірмову» версію. Особливо пощастить тим, кому волонтери привозять угорську приправу «Erős Pista» — тоді страва набуває справжньої автентичності.
Нещодавно у 1 стрілецькому батальйоні кулінарним командиром став шеф-кухар Олег із Харкова. У цивільному житті він 12 років працював у ресторанах, а тепер готує для побратимів у зоні бойових дій. До бригади Олег прийшов за порадою друга дитинства-офіцера — і жодного разу не пошкодував про свій вибір.
Свій перший боґрач він скуштував у Мукачеві ще під час навчання. Сьогодні ж ця страва стала його кулінарною візитівкою. «Боґрач — це двоєдина їжа, — жартує кухар.
— Настільки ситна, що після неї вже не хочеться другого».
Особливо чекають на боґрач піхотинці, які повертаються з «нуля» до прифронтових сіл, щоб відновити сили. І майже завжди перше, що вони кажуть після обіду: «Дайте добавки!»
Боґрач у 128-й бригаді — це більше, ніж їжа. Це смак дому, підтримка бойового духу й доказ того, що навіть на фронті є місце для традицій і маленьких радостей.