Історії з фронту: «Навіть у найважчих умовах залишатися людиною»
59-річний Андрій, заступник командира інженерної роти 534 окремого інженерно-саперного батальйону 128-ї бригади, ділиться своєю історією. Колись успішний бізнесмен із Дніпра, він змінив цивільне життя на фронтове, щоб захищати Україну.
Життя до війни: від бізнесу до армії
До повномасштабного вторгнення Андрій керував власним бізнесом, а раніше обіймав високі посади на металургійних заводах. За його плечима — багатий управлінський досвід і міцна родина. Його дорослі сини також успішно реалізувалися, а донька навчається у США, де активно представляє інтереси України.
«Ми як сім’я почуваємось забезпечено і дружно тримаємось купи», — каже Андрій.
Рішення піти на фронт він прийняв одразу після того, як 24 лютого 2022 року російські війська почали бомбити Дніпро. Забезпечивши безпеку родини, він одразу вирушив до військкомату в Береговому. Попри вік, Андрія зарахували до інженерних військ. Вже 7 березня він став військовослужбовцем, а за два тижні опинився на Запорізькому напрямку.
«Я найстарший, хто здав на берет гірського штурмовика»
Служба Андрія в інженерній роті пов'язана з постійною роботою з технікою. Його завдання — забезпечувати її готовність до виконання бойових завдань, що особливо важливо в умовах постійних обстрілів і роботи ворожих дронів.
Одним із найяскравіших спогадів для нього став випадок, коли довелося рятувати екскаватор, пошкоджений біля позицій. Під ворожим дроном він ухвалив ризиковане, але правильне рішення, яке дозволило зберегти техніку та життя побратимів.
Окремою гордістю Андрій вважає свій досвід складання іспиту на берет гірського штурмовика. Попри свій вік, він наполегливо тренувався, щоб виконати норматив нарівні з молодшими побратимами.
«Коли мені вручали берет, замполіт запитав, скільки мені років. Я відповів — 57. Він обійняв мене й сказав, що, мабуть, я найстарший, хто здав на берет гірського штурмовика», — з посмішкою розповідає військовий.
Головне правило: залишатися людиною
Андрій переконаний, що на війні, де кожен день — випробування, найважливіше — зберегти людяність.
«Я щасливий, що потрапив у хороший колектив. У нас справжні людські відносини: взаємопідтримка, довіра. На війні, коли всі знервовані й виснажені, дуже важливо залишатися людяними», — підкреслює він.
Його головний принцип — слухати, чути й допомагати. Цей підхід допомагає йому не лише у службі, а й у житті, об’єднуючи людей навколо спільної мети — перемоги.