Чому український часник зникає з прилавків: погляд експертів та ситуація на Закарпатті

Українські споживачі дедалі частіше стикаються з відсутністю вітчизняного часнику на прилавках магазинів, а імпортна продукція, переважно з Китаю, стає основним джерелом. Що ж заважає Україні наростити власне виробництво цієї важливої культури? Експерти вказують на кілька ключових причин, серед яких брак професійних виробників та сучасних технологій, що особливо відчувається і в такому аграрно-перспективному регіоні, як Закарпаття.

Нестача професійних фермерів та сучасних рішень для зберігання
За словами Андрія Марущака, комерційного директора компанії, що спеціалізується на технологічних рішеннях для зберігання та переробки овочів та фруктів, головна проблема полягає у критично малій кількості професійних фермерів, які спеціалізуються на вирощуванні часнику. Хоча системи для професійного зберігання часнику лише починають впроваджуватися в Україні, самих виробників, здатних використовувати ці потужності, надзвичайно мало.

"Наразі ми запускаємо систему зберігання часнику, який збиратимуть приблизно на початку липня. Часник в Україні всі вирощують озимий. Однак українського часнику в Україні немає і не буде. І це зовсім не через погоду – в Україні критично мала кількість професійних “вирощувачів” часнику. Їх можна порахувати на пальцях однієї руки", – наголошує Андрій Марущак. Він додає, що навіть при наявності сучасних сховищ, без належної кількості досвідчених виробників, галузь не зможе розвиватися.

Виклики для закарпатських фермерів: насіння, техніка та економіка
Ситуація з вирощуванням часнику на Закарпатті відображає загальноукраїнські тенденції, попри сприятливі кліматичні умови та родючі ґрунти. Регіон має значний аграрний потенціал, проте стикається з тими ж перешкодами, що й інші частини країни.

Однією з серйозних проблем для закарпатських, як і для всіх українських фермерів, є брак якісного насіннєвого матеріалу. Хоча існують перспективні українські сорти часнику, їх обсяги недостатні для масштабного виробництва. Крім того, інвестиції у спеціалізовану техніку, призначену виключно для вирощування часнику, є значною перешкодою. Така техніка коштує дорого, а рентабельність вирощування часнику часто не компенсує вкладені витрати.

Часник, хоч і має вищу ціну за кілограм порівняно з картоплею, демонструє значно нижчу врожайність – близько 7 тонн з гектара проти 40 тонн картоплі. Це робить вирощування часнику менш привабливим для великих агропідприємств, тому ним переважно займаються невеликі фермерські господарства, що обробляють до 20 гектарів. Навіть на Закарпатті, де аграрний сектор розвивається, посіви часнику на площах понад 100 гектарів залишаються винятком.

Для розвитку вітчизняного виробництва часнику, у тому числі на Закарпатті, необхідні комплексні рішення: державна підтримка професійних фермерів, доступ до якісного насіннєвого матеріалу, а також стимули для інвестицій у спеціалізовану техніку та сучасні системи зберігання. Лише тоді український часник зможе зайняти належне місце на прилавках, витіснивши імпортну продукцію.