Сьома дочка – відьма? Шокуюча історія з Закарпаття: "Мати казала, що в мене недобрі очі..."

На Закарпатті досі живе моторошне повір'я: якщо в родині народжуються сім дівчат поспіль, то остання з них – відьма. Цей давній забобон, що тягнеться з минулих століть, і сьогодні здатний зламати життя невинним людям. На жаль, саме так сталося з нашою читачкою, яка надіслала листа до редакції газети "ПОРАДИ". Її відверта розповідь змушує замислитись, як глибоко вкорінені стереотипи можуть впливати на долі.

"Я була завжди чужою у будь-якій компанії"
Наша героїня народилася сьомою з восьми дітей. Шість старших сестер і молодший брат Андрій – уся родина жила в гармонії, отримуючи любов та турботу. Та лише її життя стало винятком. "Я була завжди чужою у будь-якій компанії", — зізнається жінка.

Навіть власна мати називала її "відьмою". Кожен невдалий кулінарний експеримент – пересолена страва, розбитий посуд, підгоріла їжа – миттєво списувався на "недобрі очі" сьомої дочки. Сестри, побоюючись невдач, виганяли її з кімнати під час вишивання, боючись, що рушник вийде негарним, нитки заплутаються, а пальці вколяться. У школі однокласники уникали її, вірячи, що перейдена на перерві дорога призведе до двійки на наступному уроці.

Втеча до Ужгорода: Ковток свободи та нормального життя
"Так я й виросла сама, як стеблина в полі", — згадує вона. Думки про монастир, де б була дисципліна та чіткий графік, навідували її. Але прагнення свободи перемогло, і дівчина подалася вчитись на художницю в Ужгород.

Студентські роки стали для неї справжнім порятунком. Там ніхто не знав про страшний ярлик "закарпатської босоркані". Ужгород подарував їй нормальне життя: смачна їжа готувалася в її присутності, оцінки не псувалися від її появи, а нитки не плуталися, коли дівчата шили чи пришивали ґудзики.

Повернення до пекла забобонів
Проте щасливі роки пролетіли надто швидко. Наша героїня повернулася до рідного села на Тячівщину. Сестри вже були заміжні, навіть 14-річний брат мав дівчину, а вона, у свої 22, вважалася "старою дівкою". Мати постійно дорікала їй, що "висить на шиї".

Прагнення мати власну родину і покинути батьківську хату було нестерпним, але хлопці обходили її десятою дорогою. "Адже мене всі називали відьмою!" – гірко зауважує жінка.

Жертва сільських пліток та чужих гріхів
Життя в селі перетворилося на справжнє пекло. Кожна невдача, кожен нещасний випадок миттєво списувалися на її "відьомські" сили.

Коли у сусідки згорів хлів через сина, який курив, звинуватили її.
Коли град побив врожай у тітки, але не її, на неї мало не накинулися з кулаками, звинувачуючи в тому, що "послала грозу".
Найстрашніше: коли знайома втратила дитину через алкоголь, її чоловік побив вікна в будинку нашої героїні, мовляв, це через те, що вона погладила вагітний живіт. "А те, що вона щодня випивала по пляшці вина, нікого не цікавило…" – з болем пише жінка.
Ця історія – яскравий приклад того, як давні забобони можуть знищити життя невинної людини, змушуючи її страждати за чужі гріхи та власну "інакшість".

Як ви вважаєте, чи можна зламати ланцюг таких шкідливих повір'їв у сучасному суспільстві?