Воїн із Хуста Василь Раняк, що втратив ноги від дрона, відновлюється у Вінниці та мріє про Хустський замок

– Василь Раняк, боєць 120-го окремого розвідполку з Хуста, що на Закарпатті, проходить складний шлях відновлення після важкого поранення. Під час бойового завдання під Торецьком Василь втратив обидві ноги внаслідок удару FPV-дрона. Зараз він лікується у Вінниці, готується до протезування і сповнений мрій, зокрема, знову піднятися на рідний Хустський замок. Про його історію пише Суспільне.

До повномасштабного вторгнення Василь активно займався боксом. Він зізнається, що саме спорт допоміг йому витримати фізичні та моральні випробування на фронті. Попри те, що мав законне право не йти на війну через опікунство над батьками з інвалідністю, Василь свідомо обрав захист Батьківщини.

Робота з дронами та фатальний бій під Торецьком
На фронті Василь Раняк працював з дронами-бомбардувальниками типу "Вампір". "Я був тим, хто 'озброює' дрони. Ми запускали їх на виявлення і знищення ворожих груп. Вони не мали шансів накопичувати сили в нашому секторі. Ми працювали на випередження — це було головне", — розповів боєць.

Справжнім випробуванням для нього став Торецьк, де напередодні Великодня він отримав поранення. "Це було близько опівночі. Ми вийшли, щоб забрати техніку, яка вже відпрацювала, й сховати її. Почули звук FPV-дрона. Від нього йшов важкий запах паленої пластмаси — здається, це було оптоволокно. Вже за мить — вибух, контузія. Побачив, що тримаю власне коліно в руках, а стопа стоїть окремо на землі", — згадує Василь.

Навіть коли кликав на допомогу, над ним завис ще один дрон, який вразив техніку. "Тоді я вдруге звернувся до Бога. І вдруге вижив", — каже Василь. Найстрашнішим моментом після вибуху він називає пробудження: "Спробував розплющити очі й почув російську мову. Перше, про що подумав: 'Боже, тільки не це. Невже наш екіпаж перехопили?' Та згодом почув суржик і видихнув із полегшенням і знову заснув".

Шлях до реабілітації та незламний дух
Василя евакуювали на стабілізаційний пункт, а потім до Дніпровської лікарні імені Мечникова. Після восьми операцій з легень та ребер йому витягли уламки, хоча деякі ще досі залишилися в тілі. Зараз лікування триває у Вінниці, попереду ще одна операція на вусі, пошкодженому вибуховою хвилею.

Протезування Василь проходитиме у львівському центрі Superhumans. Він прагне якнайшвидше повернутися до активного життя і щодня займається фізичними вправами, наскільки дозволяє його стан здоров'я.

Після пережитого Василь почав малювати окопи, дрони та позиції. "Я не художник. Але малюю для себе. Щоб не забути. Хто розуміє — той зрозуміє", — пояснює боєць.

Після реабілітації Василь мріє піднятися на Хустський замок у рідному місті. Він глибоко вірить у силу та незламність українських захисників: "Таких, як наші хлопці, більше ніде нема. Це козаки. Я бачив це на фронті щодня — воля, яку неможливо зламати".