Весна на смак пістряка: на Рахівщині стартував сезон делікатесного «тихого полювання»
На Рахівщині — справжній грибний бум! Саме зараз у високогірних лісах розпочався сезон одного з найулюбленіших весняних делікатесів — пістряка. І якщо ви не з Гуцульщини, то, можливо, й не чули цю назву!
👉 Пістряк — це не що інше, як трутовик лускатий (Polyporus squamosus). Гриб, що дарує особливий колорит весняним мандрівкам у гори та апетит гуцульській кухні. Його чекають із нетерпінням щороку, адже сезон короткий, а смак — незабутній!
🍃 Перші пістряки з’являються, коли ліс вкривається молодим листям — на початку травня. Росте цей гриб високо в горах — переважно на буках і яворах, полюбляє як живі, так і старі дерева. Проте не на кожному стовбурі він «поселяється»: пістряк — вибагливий гриб, і знайти його — справжня удача для «тихого мисливця».
🧺 Гуцули ходять «у пістряки» так само, як інші йдуть на риболовлю чи на прогулянку. Це не просто збирання грибів — це традиція, спадок, ритуал. Молоді пістряки — м’ясисті, соковиті, з приємним ароматом свіжого борошна. Але з часом вони тверднуть і стають непридатними до вживання, тож збирати потрібно вчасно!
🍽️ Що ж із ними роблять? Найкращий спосіб — смажити з цибулею, часником, шкварками та сметаною. А ще — готувати справжню гуцульську мачанку, яку подають до кулеші. Виходить страва, яка об’єднує покоління за столом.
🔍 До речі, з наукового боку пістряк належить до четвертої категорії їстівних грибів, але для закарпатців — він безцінний. Його назва — гуцульська, і як будь-яке слово, народжене в горах, несе в собі більше, ніж просто опис рослини. Це — частинка культури.
💚 Весна на Рахівщині — це не тільки квіти й спів птахів. Це — запах лісу, хрускіт гілок під ногами, подих свіжого повітря і, звісно, смак щойно зібраного пістряка на сковорідці.