Хустянка плете дивовижні квіти з бісеру
Сьогодні є багато різних цікавих технік для рукоділля. З яких тільки матеріалів не майструють умілиці! Однак старий добрий бісер завжди залишається актуальним. Мирослава Рівіс із Хуста плете з нього квіти.
Закарпатка зізнається, що таке хобі заспокоює нерви і приносить не лише естетичне, а й моральне задоволення. Свої вироби вона створює переважно ночами, бо вдень зайнята іншими справами. Утім клопітка праця жінку не втомлює, а навпаки, дає можливість психологічно відпочити.
Спочатку були метелики, і лише далі – бісерна флористика
Рукоділля пані Мирослава вважає розрадою для душі, а бісер прирівнює до ранкових краплин роси на сонці.
«Мені завжди хотілося навчитися робити якісь сувеніри. Пробувала себе в ліпці з полімерної глини, у виготовленні статуеток з гіпсу, але бісероплетіння припало до душі найбільше. Річ у тім, що кожному з нас потрібно періодично на щось перемикатися, аби не вигорати в професійній діяльності. Наприклад, я інженерка, тому творче захоплення допомагає мені зловити іншу хвилю та з новими силами повернутися до основної діяльності. Під час творчого процесу, яким би він марудним не був, відпочиваю, слухаю музику, можу поринути у власні роздуми», – розповідає Мирослава Рівіс «Карпатському об’єктиву».
Виготовленням квітів з бісеру хустянка захопилася 8 років тому. Усе сталося, як каже вона, практично випадково.
«Доньці подарували друзі в Чехії намистини. Їх було дуже багато, і ми не знали, що з ними робити. Вишивати не любимо ні вона, ні я. Тож почали шукати в інтернеті, що можна зробити з бісеру, як його використати. Натрапили на відеоурок майстрині з Чернівців, яка займається бісероплетінням. Першою річчю, яку я зробила своїми руками, став метелик. Схема була не складною, і вийшло непогано. Це мене надихнуло, і захотілося пробувати ще. Потім були зайчики, курчатка та різні брелоки у формі птахів. Лише приблизно через 9 місяців я почала плести квіти. Пригадую, мені сподобалися білі ромашки, але в мене довго не виходили саме такі, як хотілося. Тоді замовила платний майстер-клас, аби відточити свої навички. Лише після цього зрозуміла, що надалі займатимусь виключно бісерною флористикою», – зізналась умілиця.
Понад 40 видів квітів
Оскільки робота з бісером клопітка, пані Мирослава зізнається, що квітку за один вечір виплести не може.
«У середньому займаюся окремим виробом 3–4 дні. Але були й такі, над якими працювала кілька тижнів. Наприклад, гілочка бузку ніби за розміром і невелика, але деталі дуже дрібні, тож робота вимагає більше часу, ніж, скажімо, плетіння троянди. Загалом моїми улюбленими квітами є лілії, і саме таких бісерних красунь я зробила найбільше. Але маю у своєму доробку і фіалки, орхідеї, гортензії, іриси, нарциси, конвалії, тюльпани, півонії, чорнобривці та багато інших квітів. Думаю, понад 40 видів точно. А самих квіток уже виплела близько двох сотень. Щось залишила собі, щось подарувала іншим, щось навіть продала. Часом долучаюся до благодійних акцій і виручені кошти передаю на доброчинність», – стверджує майстриня.
Мирослава Рівіс має у своєму доробку не тільки звичайні квіти, але й справжні рослини-гіганти.
«Я для сусідки виплела п’ять соняхів заввишки 1,5 м. А от для доньки робила крихітні сережки-конвалії. Вони сантиметрів 5 у діаметрі. У середньому рослини мають стебла 30–50 см. Найдовше працювала над букетом три місяці, найменше – дві години. Плету також намиста з маками, віночки з польовими рослинами. Хоча прикраси не моє основне хобі. Більше до душі робота саме над квітами в горщиках. Аби виріб вийшов гарним, усі деталі повинні бути акуратними і непомітно скріпленими між собою. Як на мене, ручна робота – це особливий вид творчості, адже передає живу енергетику автора. Тому намагаюся працювати саме тоді, коли в мене хороший настрій», – наголошує закарпатка.
На перспективу в хустянки багато творчих планів: хоче опанувати окремі техніки та виплести нові вироби.
«Мої роботи, можливо, не такі вже й довершені, як у справжніх фахівчинь, дипломованих майстринь, але зроблені з великою любов’ю. Тож надалі хочу вдосконалюватися, експериментувати з техніками й обмінюватися досвідом із тими, хто має подібне хобі. Дуже хочеться виплести ще більше видів квітів і трохи більше часу виділяти на прикраси, які також варті уваги та подобаються багатьом», – підсумовує Мирослава Рівіс.
Марина АЛДОН
Закарпатка зізнається, що таке хобі заспокоює нерви і приносить не лише естетичне, а й моральне задоволення. Свої вироби вона створює переважно ночами, бо вдень зайнята іншими справами. Утім клопітка праця жінку не втомлює, а навпаки, дає можливість психологічно відпочити.
Спочатку були метелики, і лише далі – бісерна флористика
Рукоділля пані Мирослава вважає розрадою для душі, а бісер прирівнює до ранкових краплин роси на сонці.
«Мені завжди хотілося навчитися робити якісь сувеніри. Пробувала себе в ліпці з полімерної глини, у виготовленні статуеток з гіпсу, але бісероплетіння припало до душі найбільше. Річ у тім, що кожному з нас потрібно періодично на щось перемикатися, аби не вигорати в професійній діяльності. Наприклад, я інженерка, тому творче захоплення допомагає мені зловити іншу хвилю та з новими силами повернутися до основної діяльності. Під час творчого процесу, яким би він марудним не був, відпочиваю, слухаю музику, можу поринути у власні роздуми», – розповідає Мирослава Рівіс «Карпатському об’єктиву».
Виготовленням квітів з бісеру хустянка захопилася 8 років тому. Усе сталося, як каже вона, практично випадково.
«Доньці подарували друзі в Чехії намистини. Їх було дуже багато, і ми не знали, що з ними робити. Вишивати не любимо ні вона, ні я. Тож почали шукати в інтернеті, що можна зробити з бісеру, як його використати. Натрапили на відеоурок майстрині з Чернівців, яка займається бісероплетінням. Першою річчю, яку я зробила своїми руками, став метелик. Схема була не складною, і вийшло непогано. Це мене надихнуло, і захотілося пробувати ще. Потім були зайчики, курчатка та різні брелоки у формі птахів. Лише приблизно через 9 місяців я почала плести квіти. Пригадую, мені сподобалися білі ромашки, але в мене довго не виходили саме такі, як хотілося. Тоді замовила платний майстер-клас, аби відточити свої навички. Лише після цього зрозуміла, що надалі займатимусь виключно бісерною флористикою», – зізналась умілиця.
Понад 40 видів квітів
Оскільки робота з бісером клопітка, пані Мирослава зізнається, що квітку за один вечір виплести не може.
«У середньому займаюся окремим виробом 3–4 дні. Але були й такі, над якими працювала кілька тижнів. Наприклад, гілочка бузку ніби за розміром і невелика, але деталі дуже дрібні, тож робота вимагає більше часу, ніж, скажімо, плетіння троянди. Загалом моїми улюбленими квітами є лілії, і саме таких бісерних красунь я зробила найбільше. Але маю у своєму доробку і фіалки, орхідеї, гортензії, іриси, нарциси, конвалії, тюльпани, півонії, чорнобривці та багато інших квітів. Думаю, понад 40 видів точно. А самих квіток уже виплела близько двох сотень. Щось залишила собі, щось подарувала іншим, щось навіть продала. Часом долучаюся до благодійних акцій і виручені кошти передаю на доброчинність», – стверджує майстриня.
Мирослава Рівіс має у своєму доробку не тільки звичайні квіти, але й справжні рослини-гіганти.
«Я для сусідки виплела п’ять соняхів заввишки 1,5 м. А от для доньки робила крихітні сережки-конвалії. Вони сантиметрів 5 у діаметрі. У середньому рослини мають стебла 30–50 см. Найдовше працювала над букетом три місяці, найменше – дві години. Плету також намиста з маками, віночки з польовими рослинами. Хоча прикраси не моє основне хобі. Більше до душі робота саме над квітами в горщиках. Аби виріб вийшов гарним, усі деталі повинні бути акуратними і непомітно скріпленими між собою. Як на мене, ручна робота – це особливий вид творчості, адже передає живу енергетику автора. Тому намагаюся працювати саме тоді, коли в мене хороший настрій», – наголошує закарпатка.
На перспективу в хустянки багато творчих планів: хоче опанувати окремі техніки та виплести нові вироби.
«Мої роботи, можливо, не такі вже й довершені, як у справжніх фахівчинь, дипломованих майстринь, але зроблені з великою любов’ю. Тож надалі хочу вдосконалюватися, експериментувати з техніками й обмінюватися досвідом із тими, хто має подібне хобі. Дуже хочеться виплести ще більше видів квітів і трохи більше часу виділяти на прикраси, які також варті уваги та подобаються багатьом», – підсумовує Мирослава Рівіс.
Марина АЛДОН