Любов Росоха створює мініатюрні світи в горіховій шкаралупі

Закарпатці завершили збір горіхового врожаю. Одні зараз насолоджуються горіховими десертами, інші – продають золоті зернята, аби заробити перед зимовими святами трохи грошей, а дехто інтенсивно працює над втіленням у життя нових творчих задумів.


Якщо ядра волоських горіхів люблять їсти всі, то шкаралупу багато хто не знає куди подіти взагалі. Для більшості – вона тільки сміття. Але окремі закарпатці обігрівають нею помешкання, інші – використовують для виготовлення лікарських настоянок, а ще хтось виготовляє із неї справжні витвори мистецтва. Фантазії деяких умільців можна тільки по-доброму позаздрити…

Любов Росоха із Хуста перетворює те, що є непотребом для інших, у вишукані мініатюрні композиції. Вона при цьому навчилася працювати і з чоловічими інструментами, і використовуючи таланти рукоділля. Більше про своє хобі закарпатка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Що можна зробити з горіхової шкаралупи

Вперше крихітні казкові світи, які можуть поміститися на долоні, жінка побачила у Інтернеті. Це були – японські міні-сади. Згодом її зачарували роботи американського умільця уже власне у горіховій шкаралупі і вона неабияк запалилася…

«Власне мініатюрними композиціями я займаюся давно, років 8. Тільки раніше створювала флораріуми. Це – світ під склом, фактично міні-сад із живими натуральними рослинами та елементами ландшафтного дизайну, крихітними фігурками тварин та різних ліхтарів, лавиць, фонтанів. Виготовляти мініатюрні дерев’яні меблі не допомагав ніхто. Тож у хід ішов і лобзик, і свердла, і шліфувальна машина…. Також навчилася працювати з холодним фарфором та полімерною глиною для виготовлення фігурок лісових мешканців. Флораріуми я продавала через соціальні мережі, непогано могла своїм хобі заробити. Утім коли почалася війна, люди перестали такі вироби купувати, усі стали більш заощадливими, акцент жінки робили передусім на продуктах… і я зрозуміла, що потрібно шукати новий напрямок для творчості», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» пані Люба.

Відтак за пошуками ідей закарпатка і натрапила на вироби умільців у горіховій шкаралупі.

«Фактично кожна людина у дитинстві щось створювала з підручних матеріалів: шишок, каштанів, жолудів, горів. Тому коли я побачила майстер-клас із декорування шкаралуп майстра зі США, зрозуміла, що для того, аби цим займатися, не потрібно великих фінансових вкладень, а ще й чудово підходять мої попередні знання та навички. Фактично що можна зробити з горішків? Ягоди і гриби, об’ємні іграшки, прикраси для ялинки та кумедні мініатюрки. Тут головне – правильно розколоти горішок. Для цього вам не підійде ні молоток, ні горіхокол, ні косяк дверей. Я заливаю горіхи узваром, залишаю на 30 хвилин і після цього спокійно розрізаю навпіл ножем. Шкірка стає м’якою і податливою. Вибираю зернятка, кріплю міні-шуруповертом застібку, аби горіх можна було відкрити та закрити і залишаю підсохнути. Кінці можна підрівняти шліфшкуркою, аби вони були ідеально рівними, без горбиків», – запевняє жінка.

Відтак можна починати й декорування. Саме це і є для майстрині найцікавішим та найбільш улюбленим процесом.


Може підкувати блоху

Хоч Любов Росоха і навчилася легко працювати і з паяльником, і з пилками, та запевняє, що таки часом зіштовхується з труднощами.

«Мені подобається вирізати лобзиком, але я шульга, а всі інструменти зроблені під праворуких. Це ж стосується і клейового пістолету, і приладу для випалювання. Коли лише починала займатися творчістю, наприклад, деякі горіхи псувала тільки через те, що незручно тримати певний пристрій. На щастя, наразі вже призвичаїлася і почала навіть випалювати узори та візерунки на шкаралупі, аби зовні вони були також гарними», – стверджує умілиця.

Загалом із мініатюрними композиціями береться працювати дуже мало охочих, бо для цього потрібно мати добрий зір та ідеальну моторику рук.

«Аби, скажімо, прикріпити малесеньку деталь, руки не повинні труситися. Аби вирізати крихітний елемент, треба напружувати очі. Я деколи користуюся навіть лупою, хоча зір у мене хороший. Чоловік, жартуючи, мене підколює, що я така жінка, яка блоху може підкувати. Однак мені подобається те, чим займаюся, більше того, я психологічно відпочиваю, коли беруся до справи, перемикаюся на іншу хвилю. Це хобі дає мені можливість відволіктися від основної роботи та реалізовувати внутрішній потенціал», – каже Любов Росоха.


Оздоблювати свої горішки жінка любить маленькими квітками, тваринками, навіть грибочками та ягідками…

«Декор для виробів – головне, що робить їх не просто горіхами, а цікавими роботами. Я працюю у різних техніках. Люблю ліпити тваринок із полімерної глини, розфарбовувати їх, причепурювати. Також деколи користуюся холодним фарфором. Це – також чудовий матеріал для рукоділля, який швидко застигає і не потребує термічного обробітку. Фігурки з нього можуть бути схожими на керамічні. Але він підходить не для всяких виробів. Деякі іграшки шию з тканини, деякі в’яжу. Або може бути, скажімо, собачка з полімерної глини у в’язаній з ниток кофтинці. Деякі горішки у мене підсвічуються. Із електричними приборами вмію ладнати також, адже свого часу закінчила фізичний факультет… Щоправда, за фахом не працювала ніколи, але отримані знання в житті згодилися. Та й навіть без них зараз можна купити вже готові гірлянди, розібрати їх на частини і кожну потім під’єднати до маленьких батарейок, які колись були в годинниках, так званих «таблеточок». Крім того, для оздоблення підійдуть різні намистини, мереживо та все, що може собі дозволити людська фантазія», – ділиться секретами хустянка.

Із горіхів, за словами майстрині, можна зробити і чудові прикраси для ялинки.

«Для цього достатньо просто прикріпити до горіха стрічку, аби можна було його підвісити до лісової красуні, а сам горішок або задекорувати тканиною, або пофарбувати, або розмалювати. Якщо комусь до снаги пробувати себе саме в тому, чим займаюся я, то розкриті горішки з фігурками всередині будуть просто шикарним нарядом для ялинки. Звісно, тут потрібно добре повозитися, бо аби повністю завершити роботу над однією шкаралупою, потрібно щонайменше два-три дні. Над деякими працюю і тиждень-два. Тобто, аби встигнути до Нового року зробити хоча б 10 іграшок, початківцям варто починати роботу уже. Однак таких «кульок» ні в кого зі знайомих не буде і старання себе цілковито виправдають. Утім горішками краще прикрашати невелике штучне настільне дерево, бо для великої ялинки така оздоба є досить малою і може «губитися» між гілками», – запевняє закарпатка.



Жінка зізнається, що завжди мала пристрасть до мінімалізму, тому радіє, що два роки тому вийшла на нові грані своєї творчості.

«Життя таке, що довго стояти на місці не вдається. Потрібно завжди рухатися вперед, постійно працювати над собою, вдосконалюватися. Над флораріумами ще часом працюю, але зараз більше захопилася саме горішками. Не виключено, що в майбутньому мене зачарує ще щось. Деякі творчі плани таки вже маю. Наприклад, мрію зробити до Великодня горіхові писанки. Чомусь це мені спало на думку не весною, а саме нещодавно. Тож часу ще маю вдосталь», – наголошує вона.

Зараз же умілиця працює над серією символів 2024 року – дракончиками та горішками на різдвяну тематику.

«Як на мене дракон у яйці, тобто у горіховій шкарлупі – ідеальне поєднання. Тож мої милі добрі шаркані гармонійно вписуються у цей задум. Такі сувеніри до свят планую подарувати усім знайомим. Хай буде їм на добру згадку і на успіх. Крім того, працюю над янголятами та крихітним вертепом. Якщо встигну, зроблю ще щось тематичне, але досить заклопотана іншими справами», – стверджує пані Люба.



На перспективу жінка мріє створити невелику виставку своїх міні-виробів, але наголошує, що оскільки вони дуже малі, то для того, аби показати світу свою творчість, горішків повинно бути багато.

«Зараз у мене є всього робіт 200. Аби їх презентувати десь у одному місці, потрібно хоча утричі більше. Тай усілякі експозиції поки що не на часі… а коли той час прийде, то й моя колекція буде набагато масштабнішою», – запевняє вона.

Марина АЛДОН