На Закарпатті волонтери власноруч відновили стару автобусну зупинку з розписом
В селі Бронька на Хустщині відновили малюнок на стіні старої автобусної зупинки. Юлія Самойлова, яка разом з невеличкою командою працювала над малюнком, розповіла, що поруч її чоловік відкрив СТО, на якому вони працюють.
— І чоловік, у якого ми орендуємо місце, попросив нас привести зупинку до ладу. Вона у поганому стані вже дуже давно, може більше 20 років. Він дав гроші на відновлення і я мала це проконтролювати: знайшла людей, купила фарби і ми відновили старий малюнок. Не хотіли переробляти повністю, тому що малюнки були гарні, тому просто відновили. Вони були старі і багато де фарба облупилася, — каже Юлія.
За словами Юлі, малюнок відновили за 3 дні, працювали над ним четверо людей.
Стан автобусних зупинок по Закарпаттю щороку сумніший: колись яскраві, розмальовані чи з мозаїкою, тепер вони стоять тьмяні, облущені-оббиті та зарослі травою.
«Поїздила Закарпаттям, зібрала колекцію автобусних зупинок. Ви тільки погляньте, яка краса обсипається, тоне в смітті і бур’янах. А багато з них у минулому столітті оформляли видатні художники», — каже журналістка Лариса Липкань.
— Цей мій пост підняв цілу хвилю реакцій і притягнув дуже багато зацікавлених людей, — розповіла вона. — Мені написав Юрій Ключівський і запропонував свою допомогу в юридичних питаннях і тепер у нас відкрите питання: кому все ж таки належать ці зупинки? Ми зверталися до двох тергромад, але вони відповіли, що зупинки не їхні, а належать Укравтодору. Так само на наш запит відповів і Укравтодор: зупинки не їхні… Тобто, десь потрібно знайти кінці цієї справи, щоб почати рухатися в напрямку відновлення зупинок.
Автобусна зупинка — це давній національний бренд, який обріс сотнями історій та міфів. Публіцист Олег Супруненко розповів про ідею німецького мандрівника Крістоффа Брумме: «Мета мого життя — я хочу добитися, аби найгарніші автобусні зупинки України було взято під захист ЮНЕСКО”, — так він написав кілька років тому в своєму блозі. Після цього в газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung вийшла друком стаття про мальовничі зупинки України.
Але звертати увагу — не значить цінувати. Залишається сподіватися на те, що цей пласт нашого життя — такий соковитий, яскравий колись, а тепер занедбаний — поступово почне відновлюватися. Десь через бюрократичні кроки, а десь — через бажання окремих людей «зробити зупинку знову гарною», як у Броньці.
Varosh