Шлях від музиканта до пожежника: Титанік по-іршавськи та грибну релаксацію

Для того, щоб пройти професійним шляхом Юрія Ломпи, треба розпочати з далекого 1999 року, коли чоловік був призваний на строкову службу у м. Первомайськ Миколаївської області. Демобілізувавшись, хлопець приїхав додому в рідний Виноградів і там дізнався від товариша, з яким у дитинстві навчався в музичній школі, що у військовій частині потрібні музиканти. Тож, не довго думаючи, Юрій Ломпа став артистом 2 категорії. А вже 2003 року після реорганізації військової частини змінив посаду артиста на командира відділення пожежної обслуги.

Звичайно ж, для такого кардинального переформатування потрібна й відповідна підготовка та знання. Тож наш супергерой поїхав здобувати відповідні навички у Харків, на курси підготовки та удосконалення начальників військових пожежних підрозділів 1-го Навчального центру підготовки та перепідготовки фахівців пожежної безпеки Збройних сил України.

Коли контракт із Збройними силами закінчився, Юрій вирішив влаштуватись за схожою професією, адже за увесь цей час звик до гарячих буднів. Отак із 2013 року він працює в 15-й державній пожежно-рятувальній частині м. Іршава. Але «вогняна варта» у Збройних силах та підрозділі ДСНС кардинально відрізняється, адже якщо пожежна обслуга виїжджала на ліквідацію загорань не часто, то у підрозділі ДСНС кожен виїзд - інший випадок.

«Тут не лише пожежі, а й паводки, ДТП, допомога населенню тощо. Бувають і зовсім масштабні пожежі, а інколи лиш суха рослинність горить чи сіно у хліву. Хоча й такі невеликі загорання можуть призвести до значних пожеж. Так було у с. Доробратово, коли ми виїхали гасити пожежу у господарчій будівлі, а потім довелось відвойовувати у вогню житловий будинок та сусідські споруди. Прибувши на пожежу ми зрозуміли, що швидко тут не впоратися, адже власник дворогосподарства мав хобі – любив працювати з деревом, отож накопичив у господарчій будівлі велику кількість деревини, лакофарбових речовин та інших легкозаймистих матеріалів. Отож все склалось не на нашу користь. Щільна забудова, відсутність вододжерел поруч, а вода у сусідських криницях мотопомпами викачалась дуже швидко… Нам на допомогу приїхали хлопці з Мукачева і вже разом ми рятували житловий будинок та сусідські споруди», - розповідає Юрій.

Взагалі іршавчани «грішать» щільною забудовою, тож, коли виникає займання в одній споруді, доводиться рятувати увесь архітектурний ансамбль. Подібні до пожеж у Доробратові тут виникають доволі часто. А все тому, що між будівлями немає протипожежних розривів. Інколи навіть метру відстані один від одного не нарахувати.

Але не пожежами єдиними переймаються вогнеборці на Іршавщині. Адже тут часто бувають паводкові ситуації. Супермен згадує, як під час паводку рятувальники носили їжу чоловіку, котрий навідріз відмовлявся полишати власну хату. Жінка пішла з затопленого будинку, а чоловік залишився чекати, поки вода зійде. Отож паралельно з відкачкою води рятувальники човном доставляли їжу, яку чоловіку готувала дружина.

«Звичайно, не завжди нас зустрічають радо. Адже інколи буває, що люди у паніці стають агресивними та злими, починають сваритися з нами. Так було на пожежі у селі Великий Раковець, де загорівся хлів, який був вщент забитий сіном. Мало того, що до населеного пункту кілометрів 17, так ще й дворогосподарство знаходилось на краю села і знайти його було вкрай складно. Коли дістались до місця, власники ледь не бити нас кинулися. Звісно ж, коли пожежа була ліквідована, селяни поміняли гнів на милість та вибачались за свою поведінку й кликали на каву. От що паніка з людьми робить…»

Бували на службі в Юрія і курйозні виклики, коли доводилось рятувати братів наших менших. Одного разу до рятувальників Іршави зателефонував чоловік та повідомив, що не може вийти надвір, адже сусідський собака, перестрибуючи через огорожу, зачепився й застряг. Допомоги потребували двоє: пес, якого потрібно було рятувати, і чоловік, який не міг підступитися до розлюченого собаки. Рятувальники допомагають усім, тож врятували обох.

За 8 років на службі в ДСНС Юрій Лопма не один раз стикався із трагічним: загибелі під час пожеж, автотрощ… але замість терміну «професійна деформація» застосовує слово «закалка». Адже який би не був досвідчений чи мужній пожежник – він все одно людина. Тож переживає та сумує, так само як і інші, звикнути до людського болю не можна. Але у відповідальний момент, коли ти потрібен іншим – береш себе в руки та дієш негайно.

Після складних виїздів супермен любить ходити по гриби, адже який закарпатець не любить «тихого полювання». Грибна релаксація - це коли поруч друзі й родина, а ти ідеш і відпочиваєш, дихаєш лісом. А якщо ще й грибів назбираєш – вдвічі приємно.

ГУ ДСНС України у Закарпатській області