На Рахівщині почалось тихе полювання на пістряки
Пістряк це один з перших весняних їстівних грибів- трутовик лускатий.
Трутовик лускатий (Polyporus squamosus) — вид базидіомікотових грибів родини Трутовикові (Polyporaceae). Росте поодинці або групами з кінця квітня до кінця серпня. Зустрічається на стовбурах листяних порід дерев, особливо в'язів, і в широколистяних лісах. Його поява сприяє розвитку на деревині білої центральної гнилі. Молоді плодові тіла трутовика лускатого їстівні.
Широко поширений вид, на схід від Скелястих гір в США і по всій Європі. Зазвичай плодові тіла розвивається навесні, рідше — і восени, іноді і влітку.
Шапинка гриба спочатку ниркоподібна, а потім розпростерта, діаметром близько 40 см. Її поверхня суха, матова, сірувато-жовта, густо всіяна дрібними лусочками бурого кольору, розташованими колами. Спороносний шар трубчастий, пористий, великозернистий. Ніжка ексцентрична, рідше збоку, висотою близько 10 см і діаметром близько 4 см. Її поверхня гладка, суха, вгорі світла з тонким сітчастим малюнком, а внизу бура, майже чорна. М'якоть товста, м'ясиста, пружна, у зрілих грибів жорстка, дерев'яниста, з ледь відчутним приємним борошнистим запахом.
Трутовик лускатий відноситься до четвертої категорії грибів. Має хороші смакові якості, універсальний у вжитку. У їжу використовуються тільки молоді гриби.
Мешканці Рахівщини з нетерпінням щороку чекають весни, щоб почати збирати ці делікатесні гриби, які ростуть на дереві. Навесні майже всі гуцули любителі «тихого полювання» ходять « в пістряки», які з’являються, як правило, на початку травня, коли дерева вкриваються листям.
Наразі сезон в самому розпалі.
Зазвичай пістряк росте високо в горах на буках та яворах. Він полюбляє як і здорові так і гнилі дерева, особливо старі повалені дерева.
Цей благородний гриб, на відміну від інших трутовиків, на будь-якій колоді не проросте. Вживати в їжу цей гриб можна лише протягом кількох днів, потім він стає дерев’яним.
Як правило, пістряк після того як його проварять підсмажують на сковорідці, до нього додають цибулю, часник, шкварки та сметану. Таку мачанку гуцули смакують з кулешою.