Після укусів тварин майже 500 закарпатців звернулися за антирабічною допомогою
Прихований період хвороби може тривати від 2-х тижнів до пів року
Епізоотична ситуація зі сказу у краї вимагає постійної уваги ветмедицини та контролю фахівців із епідеміології ДУ «Закарпатський обласний лабораторний центр МОЗ України». На щастя, 2020-го заражень серед людей у нас не зареєстровано, хоча за 7 місяців маємо 12 випадків цієї хвороби у тварин у семи районах. Ідеться про 9 лисиць, 2-х собак і одну кішку. За цей же період із приводу покусів у лікувально-профілактичні заклади звернулися за антирабічною допомогою 499 закарпатців.
Що ж потрібно знати про сказ кожному? Це небезпечна для тварин і людей інфекційна недуга зоонозної природи. Збудником є вірус, який живе тільки в організмі теплокровних. Заражений собака або інша звірина стають неспокійними, агресивними. Утім, іноді спостерігається тихий (паралітичний) перебіг. Скажена тварина під час укусу наносить рани, забруднюючи їх слиною, яка містить мільярди вірусів, котрі проникають у спинний та головний мозок і там розмножуються, викликаючи важке їх запалення (мієлоенцефаліт). Якщо не вжити необхідних заходів – це закінчується смертю хворого. В деяких випадках для інфікування достатньо потрапляння такої слини в подряпину, тріщину шкіри або слизової оболонки. На практиці були й випадки зараження при розробці тушок, контакті з обслиненим посудом, причому найбільшу небезпеку становлять випадки порізів ножем при знятті шкірки зі скаженої лисиці.
Час із моменту проникнення вірусу в організм і до початку захворювання називається прихованим періодом інфекції. Він може тривати від двох тижнів і до 6 місяців, часом навіть більше. Заражена тварина починає виділяти вірус зі слиною за 7 – 10 днів до появи в неї ознак недуги (а серед таких – і водобоязнь), але особливо активно виділяє вірус під час хвороби.
Щоб урятувати пацієнта, древні медики відрізали покусану частину
Ще близько 2 тисяч років тому знали, що сказ передається людині хворими тваринами під час укусу. Щоб урятувати потерпілого, древні медики припікали рану розпеченим залізом або ж відрізали покусані пальці, кінцівки. Але ці жорстокі методи рідко допомагали.
Ефективний спосіб знешкодження вірусу відкрив 1885- го французький учений Луї Пастер. Він створив вакцину, яка робить людський організм несприйнятливим до сказу. В СРСР із 1957 року почали застосовувати антирабічний гамма-глобулін. Досвід практичного застосування його та вакцини дозволяє говорити про стовідсоткову ефективність сучасних методів попередження цієї недуги в пацієнтів.
Щеплення проти сказу призначають лише лікарі. Тож якщо вас покусала чи обслинявила якась тварина або ви знімали шкіру зі хворих або загиблих звірів – негайно порадьтеся з медиком. Якщо він дійшов висновку про необхідність антирабічного вакцинування, значить, є підозра, що в організм проник вірус сказу. Це надзвичайно серйозна справа й зобов’язує людину до відповідальності. Коли постраждалі несвоєчасно зверталися до фахівців, самостійно припиняли щеплення, порушували режим (вживали спиртні напої), недуга, як правило, закінчувалася для них трагічно. Ось чому так важливо правильно й чітко виконувати всі поради лікаря.
Як боротися з вірусом у природі?
У боротьбі зі сказом вирішальне значення має знищення вірусу в природі. А він зберігається в організмі різних диких звірів: вовків, лисиць, шакалів, єнотів. Серед них постійно спостерігаються спалахи (епізоотії) інфекції. Особливо збільшують ризики для людей і сільськогосподарських тварин хворі лисиці. А підтримують спалахи безпритульні собаки й коти, тож у населених пунктах їх необхідно відловлювати. Натомість домашніх улюбленців слід утримувати ізольовано, на прив’язі, виводити на вулицю в наморднику й на повідку – так зменшується ризик їх зараження. Якщо правильно утримуваний пес і захворіє, то не зможе передати сказ іншим, ланцюжок інфекції розірветься.
Другий ефективний засіб – це щеплення. В тих населених пунктах, де всі домашні собаки провакциновані, спалахів не трапляється. Якщо встановлено факт контакту, наприклад, скаженої лисиці зі свійськими тваринами, то всіх собак і котів, котрих підозрюють у зараженні, знищують, а особливо цінних повторно щеплять.
Необхідно пам’ятати, що поки є епізоотії сказу серед тварин, то будуть і випадки захворювання серед людей. Але в наш час є всі можливості для ефективної боротьби з цією недугою, і вона буде тим успішнішою, чим активніше включиться в процес усе населення.
Валентина ЖИГАН, заввідділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «ЗОЛЦ МОЗ України»