У гірських селах Рахівщини розпочалася масова стрижка овець (ФОТО)
Нині гірські села Рахівського району нагадують суцільну овечу “перукарню”. Адже за зиму тварини виділили чимало поту і жиру у вовну. Тому її треба зняти, адже час тварин гнати у полонини. А до цього часу треба, аби вовна ще встигла підрости.
У стайні господаря Олексія Молдавчука переминаються з ноги на ногу та час від часу блеє велика отара овець. За 12 годин до стрижки гуцульський ґазда добре погодував тварин, від того часу овечки нічого не їли, бо проводити стрижку краще, коли вівця голодна.
- Коли овець не підстригти, то їм на полонині буде погано, - каже господар. - У них шкіра буде лущитися, якісь паразити можуть завестися.
Перед стрижкою молодий рахів'янин добре погострив металеві великі ножиці. Робити барану “зачіску” поважний гуцул починає з голови. Згодом переходить на шию, лопатки, пах ноги, яка не зв’язана, та живіт. Далі - боки спина і хвіст. Баранчика господар швидко перевернув на інший бік, знову перев’язав ноги, аби було зручно стригти, та взявся до такої ж роботи.
Під час стрижки чоловік ретельно дивиться, аби не порізати тремтячу тваринку. Та й не можна два рази стригти по одному місцю, бо тоді якість шерсті знизиться. Утвориться така собі “січка”, як називають гуцули.
- Аби шерсть була, ніби ціла шкіра, треба так стригти якнайрівніше і якнайкоротше, - пояснює Олексій. - А для цього треба, аби вівця чи баран були добре вгодовані. Тоді робота легша. Бо на вовні є жир, і ножиці так легко, ніби їздять, біля тіла. Шерсть від жиру стає м’якою її легше зістригти.
Олесь мусить зробити все так, аби трішки вовни залишити. Щоби його “кучерики”, які хоча й мають грубу шерсть, зараз не мерзли. Але допоки тварини будуть йти в полонину, все в них відросте.
Молоденький ґазда, який вже понад 10 років тримає овець, розповідає, що тонкорунних і напівтонкорунних овець стрижуть лише у травні, але у нього вівці карпатські з грубою шерстю, тому їх можна обстригти і швидше. З кожної тварини настригає 3-4 кілограми вовни, яку згодом витрушує, вибирає з неї сміття.
Аби вовна була готова для вироблення з неї, скажімо, ліжників, капчурів та гуцульських пулверів, шерсть миють у теплому мильно-содовому розчині. Робити це треба три-чотири рази. Згодом так само полоскати у чистій джерельній воді. Тоді і запах зникне. А просушену вовну треба ще і чистити, чесати. Це важкий і тривалий процес. Проте гуцули це роблять віками.
