Берегівський район втрата: Сповідь порожньої хати та кінець болісного очікування за сержантом Сідеєм

Берегівський район втрата якого сьогодні відгукується дзвонами в кожному селі, знову занурився у чорний колір жалоби. Те, чого найбільше боялися і на що потай сподівалися рідні, стало невідворотною реальністю: підтверджено загибель молодшого сержанта Володимира Сідея.

Його історія — це 542 дні між небом і землею. З 15 листопада 2024 року Володимир вважався зниклим безвісти. Понад рік сім’я жила у полоні невідомості, вдивляючись у кожне обличчя на відео з полону, шукаючи знайомий силует у списках живих. Але дива не сталося — війна забрала командира назавжди.

Остання позиція командира: Загадка листопада
Володимир Сідей, мешканець села Батрадь, не просто служив — він вів за собою. Як командир протитанкового відділення, він був тим, хто зустрічав ворожу броню першим. 16 липня йому мало б виповнитися 52 роки, але його час зупинився під час запеклого бою, коли вірність присязі стала вищою за інстинкт самозбереження.

Фатальна дата: 15 листопада 2024 року — день, коли зв'язок обірвався назавжди.

Статус: Півтора року в списках зниклих безвісти — виснажливе випробування для громади Батраді.

Повернення: Підтвердження загибелі, яке поставило крапку в надії, але відкрило шлях до вічної слави.

Чому ця втрата розриває серце?
Уявіть тишу в селі Батрадь, де кожна вулиця знала Володимира. Він був людиною 1974 року народження — покоління, яке винесло на своїх плечах найважчі часи незалежності. Його загибель — це не просто цифра в звіті Берегівської РВА, це порожнеча в протитанковому підрозділі та невимовний біль у хаті, де на нього чекали до останньої секунди.

Загадка того бою, де зник командир, тепер назавжди залишиться частиною військової літопису. Але головне відомо точно: він не відступив. Молодший сержант Сідей залишився вірним кожному слову своєї присяги.

«Ми розділяємо цей пекучий біль. Володимир захищав не просто кордон — він захищав право кожного мешканця Берегівщини прокидатися у своїй хаті», — зазначають у районній адміністрації.

Вічний дозор молодшого сержанта
Берегівщина схиляє голови. Володимир Сідей тепер повертається до рідної Батівської громади, щоб знайти свій останній спокій у землі, яку він так запекло боронив. Його ім’я тепер викарбуване в списку тих, хто тримає небо над нами.

Ми закликаємо кожного небайдужого згадати в молитві воїна, який пройшов шлях від невідомості до безсмертя.

Автор: Максим Газда

Дата: 11 травня 2026 року