Недописана історія Героя: як підлий авіаудар на Харківщині забрав батька двох доньок Віктора Муляра

Автор: Максим Газда
Дата: 16 квітня 2026 року

Віктор Муляр із Чопського загону міг би сьогодні обіймати своїх доньок, але ворожий авіаудар перетворив його останнє бойове завдання на вічну дорогу додому. Головний сержант, який пройшов гартування війною ще з 2016 року, загинув не в окопі, а під час виконання критично важливої логістичної місії.

Це не просто втрата для війська — це розірваний світ сім’ї з Хмельниччини. Віктор був тим самим «тихим» героєм, на яких тримається фронт: він не шукав слави, а просто робив так, щоб у його підрозділу було пальне, їжа та можливість чинити опір.

Фатальний виліт: що сталося на Чугуївщині
Трагедія, що сколихнула Чопський прикордонний загін, сталася 9 квітня. Віктор Муляр разом із побратимами вирушив за паливо-мастильними матеріалами — без них техніка на передовій стає просто залізом.

Підступність ворога: Російська авіація вдарила по району населеного пункту Печеніги саме тоді, коли прикордонники виконували свою роботу.

Ціна обов'язку: Віктор прийняв на себе основний удар. Поки лікарі боролися за життя двох його поранених побратимів, серце головного сержанта зупинилося на місці.

Професіоналізм: Він знав про небезпеку «чистого неба» на Харківщині, але не міг залишити свій підрозділ без забезпечення.

Від економіста до воїна: ким був Віктор Муляр
Мало хто знав, що за суворою військовою формою ховався дипломований економіст. Віктор закінчив університет у 2008 році, але коли країна опинилася у вогні, він змінив офісну тишу на гуркіт гармат.

Після трьох років у ЗСУ (2016–2019), він знайшов своє покликання у лавах ДПСУ. У березні 2024-го, коли ворог знову активізувався, Віктор без вагань пішов у бойовий підрозділ. Побратими кажуть: «Якщо Віктор поруч — завдання буде виконане».

Родина, яку розбила війна
Найболючіше в цій історії те, що вдома, на Хмельниччині, залишилося жіноче царство, яке Віктор обожнював і захищав:

Дружина Оксана, яка була його опорою всі ці роки.

Доньки Софія та Анастасія, для яких тато був справжнім супергероєм.

Мати Тетяна, яка тепер змушена ховати свого єдиного сина.

Сьогодні Гвардійське прощалося з Віктором Муляром. Військовий оркестр, прапори та «живий коридор» — це лише мала частина того, на що заслужив цей чоловік.

«Він не просто служив — він жив Україною», — ці слова побратимів сьогодні звучать над його могилою.

Вічна слава Герою, який тримав небо над нами ціною власного життя.