25 хвилин на межі: В Ужгороді колега «вирвав» чоловіка з лап смерті, поки їхала швидка

В Ужгороді сталася подія, яка межує з дивом, але має чітке медичне пояснення. На одному з місцевих підприємств 53-річний чоловік пережив клінічну смерть просто на робочому місці. Поки серце мовчало довгі 25 хвилин, його мозок продовжував жити. Як це можливо? Секрет у «ланцюжку виживання», який розпочав звичайний працівник, а не лікар.

​Секунди, що вирішують усе

​Коли у чоловіка раптово зупинилося серце, відлік пішов на секунди. Мозок людини починає незворотно гинути вже через 4-5 хвилин без кисню. Навіть найшвидша бригада «103» у заторах годину пік може не встигнути подолати цей критичний поріг.


​Однак цього разу смерть програла. Колега постраждалого, не гаючи жодної секунди на паніку, викликав медиків і негайно розпочав серцево-легеневу реанімацію (СЛР).

​Ваші руки — це механічне серце

​Поки бригада №100 мчала на виклик, руки колеги працювали як механічний насос. Правильні натискання на грудну клітку підтримували мінімальний тиск, «проштовхуючи» залишки кисню до мозку.
​Медичні факти випадку:

​Тривалість боротьби: 25 хвилин безперервних реанімаційних заходів (спільно з медиками).
​Результат: Серцевий ритм відновлено, пацієнт доставлений до реанімації.

​Головний фактор успіху: Мозок пацієнта «годували» киснем до приїзду фахівців.

​«Ваші дії до нашого приїзду — це місток життя. Без нього навіть найвищий професіоналізм лікарів часто виявляється безсилим», — коментують медики Закарпаття.

​Чому YouTube не врятує?

​Цей випадок в Ужгороді став гучним закликом до кожного. Реанімація — це важка фізична праця. Потрібно знати точну точку прикладання зусиль та витримувати темп 100-120 натискань на хвилину.
​Лікарі наголошують: такі навички неможливо здобути, просто переглядаючи відео. Їх треба відпрацьовувати на манекенах до автоматизму, щоб у критичний момент спрацювала «м’язова пам’ять», а не страх.

​Стан постраждалого на зараз

​Наразі чоловік перебуває під наглядом лікарів у стабільно важкому стані. Проте він має головне — шанс на повноцінне життя, який йому подарували небайдужість колеги та майстерність бригади №100.