На Закарпатті в шкільному укритті знепритомнів школяр

Що не урок, то тривога. Діти налякані в бомбосховищах.
Саме так, із тривогами й панічним страхом уже вкотре минає освітній процес у школах на Перечинщині. Про це пише ГК.

Зокрема, не спокійними для учасників освітнього процесу є перші дні навчання за партами, опісля недовгої дистанційки. Відзначмо, на дистанційний режим навчання, усі школи області перейшли від 10 жовтня цьогоріч, за наказом міністра освіти Шкарлета. Звичний режим навчань школах було відновлено, згідно із розпорядженням, у понеділок, 17 жовтня.

Відновили стаціонарний освітній процес 18 жовтня і заклади освіти та ДНЗ Тур’я-Реметівської ОТГ. На жаль, перший день у школах для учнів, так само, пройшов із тривогами й страхом. Переживали за своє чадо укотре батьки.
До слова, у перший день тижня відновленого навчання за партами, учні Тур’я-Реметівського ЗЗСО пережили укотре важкі години повітряної тривоги, що була оголошена тричі унаслідок подальших ракетних атак росіянами західних областей.

Того дня, відзначають батьки та учні, вони учергове відчули страх й занепокоєння. Діти молодших класів, налякані й зі сльозами, очікували батьків, аби ті їх забрали додому.

Старші учні втрачали свідомість у бомбосховищах через нестачу кисню.

“Вчергове в понеділок відчула неабиякий страх за своє чадо. Щось мені підказувало, що з початку тижня не буде спокійно у школах.”

Мала мені дзвонить:

“Мамо? Ти де. Ми в укритті вже багато годин сидимо. То уже третя тривога від ранку. Діти тут падають в обморок, бо немає чим дихати”, – відзначає мама 9-ти класниці.

“Боже, дай, аби ті тривоги закінчились чимшвидше. Ні нервів, ні терпіння немає усе це витримувати. Щоразу, як дитина у школі, у мене стрибає тиск. Не знаходжу собі місця через проклятих рашистів. Ніяк не вспокояться. Нелюди. Усе уже знищили, інфраструктуру, заводи. Не має слів… Усе їм мало. Не наситяться нашим горем”, – каже бабуся четвертокласника Марія Іванівна.