Закарпаття: Що обіцяє новий паводковий рік?

Чому жителям гірських сіл варто завести звичай заздалегідь готуватися до великої води
У новий рік Закарпаття увійшло з паводком: коли вся країна варила кутю, 4-5 січня відбулося різке підвищення рівня води у 53-х населених пунктах крайньої західної області, “різдвяний” паводок зачепив третину регіону. У гірському потоці загинув 13-річний хлопець, також ми мали зсуви, затоплені будинки, підвали, сільськогосподарські угіддя, дороги національного та місцевого значення.

При цьому всьому експерти різдвяний паводок назвали “м’яким”. Чи будуть такими ж м’якими наступні паводки в цьому році, коли саме їх чекати, як готуватися і як реагувати? Адже Закарпаття як гірський регіон завжди перебуває у зоні паводкових ризиків. Раніше в області діяла протипаводкова програма, в межах якої зводили дамби, робили берегоукріплення річок, утім, в останні роки програма майже не фінансувалася, а зараз її немає взагалі (вона припинила діяти у 2021 році). То як уберегтися від паводків? Чи можна їх спрогнозувати? З якою точністю? Де саме зараз критичні точки в області, на які звертають увагу всі служби у разі небезпеки? Про все це кореспондентка Укрінформу розпитала в синоптиків, водників та рятувальників краю. Ось що нам розповіли.



Де тонко, там і рветься. А де ж тонко?

У січні після “різдвяного паводка” водники на Закарпатті назвали цікаву цифру. За інформацією начальника Басейнового управління водних ресурсів (БУВР) річки “Тиса” Олега Кисіля, для перспективного розвитку програми з протидії паводкам Закарпаття потребує понад 2 млрд грн. Ці кошти необхідні для будівництва гідротехнічних споруд, укріплювальних конструкцій та систем водовідведення вздовж течій річок.



Олег Кисіль

“На Закарпатті діє потужний водозахисний протипаводковий комплекс вартістю 1 млрд грн, який включає, зокрема, 770 км дамб, 300 км берегоукріплень, 32 стаціонарні насосні станції та інші споруди й технічне забезпечення. Працює автоматизована інформаційно-вимірювальна система. Проте комплекс потребує вдосконалення. Загалом до 2024 року для області треба понад 2 млрд грн на протипаводкові програми”, – сказав Кисіль.

За його словами, схема комплексного протипаводкового захисту області була розроблена у 2001 році. Сьогодні зроблено лише 20% із запланованого, за останні роки (із 2013-по 2021-й) програма через недофінансування виконувалася усього на 5-8%. А станом на 2022 рік вона закінчилася взагалі.

Цікавимося, де саме, на яких річках в області нині є найбільш критичні ділянки.

Наразі, кажуть у БУВР “Тиса”, в топі річок, що несуть найбільшу загрозу під час імовірного паводка в області, — Теребля, Тересва та Боржава – усі є правими притоками Тиси. Мова, зокрема, про верхів’я Тересви (села на Тячівщині — Дубове, Дулово та Чумальово).

У Дубовому велика проблема із пошкодженням лівобережної дамби на Тересві, а також із берегоукріпленням на річці Тереблі в районі Вилоку на угорському кордоні.

Один об’єкт, кажуть водники, пов’язаний із притокою Боржави — річкою Іршавкою. Щодо Боржави, а саме – сіл Приборжавського, Великих Ком’ят і Заріччя, також є питання, зазначають у БУВР “Тиса”. Тут до робіт повинні долучитися органи місцевого самоврядування Зарічанської та Виноградівської тергромад. Бо є споруди, які перебувають на балансі у БУВР “Тиса”, а є ті, за які повинні відповідати громади. Так от, саме в останніх є проблеми із нечищеними потічками та каналами.

“Паводки проходять щороку, і щоразу ці берегоукріплення пошкоджуються. Тобто під час наступного паводка вони вже менш функціональні, бо були пошкоджені і з минулого разу зосталися невідновленими. У результаті захисна споруда не функціонує належним чином. От за підсумками січневого паводка 2022-го року маємо підрахованих збитків на 53,9 млн. Наразі тривають обстеження пошкоджених ділянок, складаються акти необхідних робіт. А як тільки виділять кошти, почнуться роботи з відновлення,” – каже Олег Кисіль.

Запитую, наскільки швидко можна підлатати ці прогалини.

“Нараз таке не робиться, бо це державне фінансування, а отже, має бути проєкт, кошторис, перерахунок і далі – виконані роботи. Ну, і зважаючи на те, що програма фінансувалася впродовж останніх років за залишковим принципом (наприклад, ми потребували 210 мільйонів грн на рік, а нам виділяли 8), багато ми не можемо зробити”, – говорить він.

Востаннє, кажуть водники Закарпаття, протипаводкова програма належним чином фінансувалася на Закарпатті у період 2008-10 років.

Разом із тим цьогоріч планують завершити реконструкцію дамби біля села Вільхівка на Іршавщині – там кілька років тому був паводок, який пошкодив приватні будинки та тепличні господарства. Роботи тривають третій рік, загалом на цю ділянку було виділено 5,9 млн гривень.

На протипаводкові гроші можна розраховувати лише з 2023-го року

Народний депутат (фракція “Слуга народу”) Михайло Лаба, член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, пояснює, що шанси відновити державну протипаводкову програму є. Утім, каже нардеп, вона працюватиме дещо в іншому форматі – на усі чотири карпатські регіони: Закарпаття, Львівщину, Франківщину та Буковину.

“Я вже звернувся до прем’єра та президента. Під час пленарного тижня в кінці січня мій проєкт буде поданий до парламенту на розгляд. Далі потрібно, аби його підтримали 226 депутатів. Після цього протипаводкову програму для Карпатського регіону можна буде внести в бюджетне планування,” – каже Лаба.

Михайло Лаба

Але якщо в Карпатському регіоні й відновлять програмну протипаводкову боротьбу, то держава почне це фінансувати не раніше наступного року. За словами Лаби, йдеться про 3-5 млрд гривень на чотири регіони. Закарпаття, як уже йшлося вище, розраховує на 2 мільярди.

Нардеп наголошує, що і в уряді, й в Офісі президента наразі є розуміння, що протипаводковий захист потрібен.

“Ми можемо будувати хороші нові дороги та мости, але без протипаводкового захисту вони опиняються під загрозою руйнування. Мільйони на дорогу з бюджету пішли, її побудували, а прийшла вода — і дорогу забрала. Так, як це ми бачили на Міжгірщині. Тому працювати необхідно на випередження,” – каже Лаба.

За його словами, в області наразі відбувається оперативний збір даних, щоб визначити єдиний перелік найскладніших ділянок, куди на запобігання наслідків стихій на наступні п’ять років будуть виділені кошти.

Також нардеп наголосив, що закарпатські громади уже мусять розробляти свої локальні протипаводкові програми й акумулювати на них хоча б 50-100 тис. грн у власних бюджетах, аби зуміти захистити громадян під час стихійного лиха.

Людей і машин достатньо, але техніка потрібна краща

У рятувальників цікавлюся, чи достатньо наразі в області засобів і людських ресурсів, аби протистояти паводкам? Як повідомив перший заступник начальника Головного управління ДСНС України у Закарпатській області Володимир Ціцей, і людей, і машин достатньо. Наприклад, під час останнього паводку 4-5 січня залучали сотню рятувальників для протипаводкових робіт. Проте техніка могла б бути і кращою.

Володимир Ціцей

“Технічний прогрес іде вперед, техніка старіє. Наприклад, зараз для Закарпаття нагальним є питання придбання 18 пересувних мотопомп. Необхідно, аби така техніка була в кожній пожежній частині. Такі мотопомпи можна зачепити на окреме шасі й привезти на місце. Вони потужні — качають 150-200 л води за секунду, можуть відкачувати брудні води, не забиваючись (при паводках це особливо актуально)”, – пояснює Ціцей.

Наголошують рятувальники і на необхідності закупівлі для області високотехнологічної машини для хімічного та радіаційного контролю і лабораторних досліджень.

“Така хімічна лабораторія необхідна для того, щоби під час паводку, наприклад, визначити стан забруднення води в населеному пункті — у криницях, водогоні. Лабораторія дає змогу взяти проби і вже протягом 15 хвилин сказати, чим саме забруднена вода і чим потрібно її очищати”, – пояснює він. І додає, що в критичних ситуаціях наявність такої техніки допомагає швидше приймати рішення й шукати шляхи ліквідації небезпеки.

Точно спрогнозувати паводок: у вас є від 6 до 12 годин

Чи можна сьогодні, знаючи найбільш критичні точки на річках та маючи синоптичний прогноз, підготуватися до паводка на Закарпатті? Про це запитуємо у директора Закарпатського гідрометцентру Василя Манівчука.

“Сучасна система прогнозування на Закарпатті дає можливість попередити про небезпеку паводку за три дні. Але ми даємо точний прогноз погоди лише на добу, саме так інформуємо населення про ймовірні ризики.

Адже в горах неможливо так точно спрогнозувати паводок, як на рівнині (коли колеги бачать паводок у верхів’ї річки і вже знають, як і коли саме паводкова хвиля буде проходити на низині). Швидкість формування паводкової хвилі на Закарпатті складає від 6 до 12 годин. Якісний синоптичний прогноз народжується за добу, випущений за три доби доведеться коригувати.

Тому, аби даремно не залякувати населення, не витрачати ресурси держави (як у народній казці про хлопчика й вовка) та не вводити в оману людей, ми не даємо довгострокових прогнозів.

Ми детально говоримо за добу, де саме, в якому басейні та яка кількість, тривалість та інтенсивність опадів очікується. За цими даними в області далі координують свої дії усі критичні служби”, – пояснює Манівчук.

Цікаво, що навіть за наявності кращої техніки такі ж можливості прогнозування паводків наразі є і в наших сусідів у Карпатах: словаків, румунів, поляків.

“У них є більше технічних можливостей, ніж у нас, але складність прогнозування паводків від того не зменшується. Спрогнозувати погоду в горах і на рівнині — різні речі. Ми можемо точно сказати, що, де і коли буде в нижньому руслі річки, а от що стосується верхів’я — для прогнозів тут є занадто мало часу”, – каже експерт.

Василь Манівчук наголошує: нині необхідно розуміти, що синоптичні процеси в регіоні не стають спокійнішими. Тенденція така, що люди, які проживають в зонах ризику, повинні завжди бути напоготові і самостійно захищатися. До того ж необхідно зводити будинки таким чином, аби вони могли встояти в критичній ситуації.

“Якщо хтось живе в руслі близько до річки чи на заплаві, йому треба бути готовим до того, що з певною періодичністю псуватиметься його майно. На Закарпатті це нині надактуально для жителів заплави річки Боржава.

У них є три варіанти: прийняти все, як є, а в разі чого сподіватися на державу, добрих людей тощо; застрахувати майно і сплачувати страховку; робити щось для мінімізації наслідків імовірної загрози (гідроізолювати фундамент, аби вода не просочувалася до будівлі, так само заізолювати двері й вікна, мати вдома автоматизовані насоси для відкачування води з підвальних приміщень, тримати в запасі мішки з піском)”, – каже Манівчук.

Він наголошує, що це справді затратна частина сімейного бюджету, але треба зважати на те, де ти живеш.

“У Словаччині про це знають, люди, що живуть на заплавах річок, будують хати на палях, бо вода туди заходить 3-5 разів на рік. У нижніх приміщеннях тримають реманент чи велосипеди, аби при нагоді могти звідти забрати”, – каже Василь Манівчук.



Нині найзагрозливіші для регіону — раптові літні паводки

Ми спитали директора Закарпатського гідрометцентру про критичні періоди року. Тобто в яку пору зараз, з огляду на тенденції змін клімату останніх років, є найбільша загроза паводків на Закарпатті? Він зазначив, що найбільш загрозливими нині стали раптові літні локальні паводки (приклад – літній паводок на Рахівщині у 2021-му році) — коли маленька річка стрімко наповнюється водою і буквально зносить усе на своєму шляху. Такі паводки — найбільш руйнівні.

“Вони можуть виникати на Закарпатті у другій половині травня, червні та липні. Найбільша загроза — в першій половині літнього сезону. Друга половина на Закарпатті переважно спокійніша та суха, нема грозових явищ, раптових злив, коли за годину випадає місячна норма опадів”, – каже Василь Манівчук.

Але, зазначає він, паводконебезпечними в регіоні лишаються також зимовий і весняний періоди.

“Непромерзла земля на початку січня — це висока ймовірність сніго-дощових паводків (саме такий ми мали на початку січня 2022-го року). Друга половина січня та перша половина лютого у нас стабільний сніговий період, а з кінця лютого знову починається ризикований період, у ньому область перебуває до березня.

Якщо порівняти раптові локальні паводки влітку та сніго-дощові взимку й навесні, то можна сказати, що локальні мають більше руйнівних наслідків, хоча другі зачіпають більшу територію області.

А ще Манівчук розповів, що за останні три роки на Закарпатті майже не спостерігаємо традиційних осінніх листових повеней.

“Вони відбуваються тоді, коли дерева скинули листя, нема випаровування і після сухого періоду ґрунти не можуть утримувати воду й починають її віддавати. Тривалі дощі восени переважно й призводять до такої небезпеки. Але протягом останніх декількох років цього не спостерігаємо — на Закарпатті осені стали довгими, теплими і сухими”, – каже Манівчук. Тому й так звані “листові” повені на Закарпатті стали рідкістю: востаннє ми їх спостерігали 5 років тому.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото Ужгородського пресклубу та з відкритих джерел