Онкохворі закарпатці незабаром не зможуть отримувати променеву терапію

Закарпаття потребує сучасного апарату для проведення променевої терапії пацієнтів із злоякісними новоутвореннями. Вже не перший рік з цим питанням до влади звертаються представники КМП «Закарпатський протипухлинний центр».






Сьогодні, з нагоди Дня інвалідів, представники центру вкотре нагадали: область критично потребує сучасного обладнання, бо через рік можна втратити можливість проводити променеву терапію на Закарпатті, а хворі будуть змушені їздити у сусідні області. Єдиний в області кобальтовий апарат для проведення променевої терапії пропрацював вже 12 років, не витримує навантаження і більш небезпечний, ніж сучасні технологічно кращі апарати. Про це йшлося на прес-конференції в Ужгородському прес-клубі.

В області вже давно розроблений проєкт реконструкції радіологічного корпусу, вартість повного забезпечення близько 100 млн.грн. Але насамперед центр потребує апарату для проведення променевої терапії, вартість якого 56 млн.грн. «Це нагальна і дуже серйозна проблема, яку попри те, що нам допомагає і Закарпатська облрада, і ОДА, і депутати у ВР ми на рівні області вирішити не можемо. Вже 3 роки, як маємо проект на будівництво двох нових бункерів для встановлення сучасної променевої терапії – прискорювачів для лікування онкопацієнтів. На цей проєкт в області грошей не було. Але зараз з’явився апарат, який може бути встановлений в існуючий бункер після деяких змін, ремонту і тд., – каже Андрій Русин, директор КМП «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської облради, професор. – Цей апарат має дуже високу пропускну здатність: можна опромінювати від 70 до 120 пацієнтів у день. Якби для області придбали такий апарат, це стало б виходом для регіону, він запрацював би вже з наступного року. За 10 років такий апарат дасть змогу пролікувати від 7 до 10 тис. пацієнтів».

За словами Андрія Русина, наявний апарат, який працює з 2007 року потребує через 2 роки перезарядки, потрохи втрачає свій ресурс, є кобальтовим і є не таким безпечним, як сучасні прискорювачі: на сьогодні в апараті знаходиться досить потужний радіоактивний заряд. «Проблема полягає у тому, що з існуючим апаратом ми вже два роки працюємо з 6 ранку до 23 вечора, і для пацієнтів, і для персоналу це велике навантаження, – пояснює Андрій Русин. – Нам хочуть допомогти, але коштів нема. Ми звертаємося до центральної влади, бо це питання я б ставив на одне з перших в області».

На придбання апарату центру необхідно 56 млн.грн, – це один з найдешевших, який можна встановити у наявний бункер. Найменш вартісні потребують ще додаткових витрат у розмірі 5-10 млн.грн. на встановлення нового бункера.

Закарпатський протипухлинний центр бункер має і готовий за власні кошти (до 5 млн.грн) здійснити необхідні роботи для встановлення апарату. Це тільки перший крок для покращення якості лікування пацієнтів з онкологічними захворюваннями, яких щороку більшає каже директор центру. Такий апарат зменшив би навантаженість на нинішню техніку. Далі можна впроваджувати проєкт з будівництва нових бункерів, є розроблена ціла стратегія. Наприклад у Рівненському протипухлинному центрі є 3 прискорювачі, стільки ж потрібно і Закарпаттю. Але поки немає жодного.

Наталія Шаульська, голова ГО інвалідів-онкохворих «Амазонки Закарпаття», яка об’єднує понад 1000 жінок, зауважила, що з практичного досвіду знає, як важко жінкам, які проходять променеву терапію. Доводиться приїжджати дуже рано або дуже довго чекати до півночі на процедуру. І це не 1 день, а 25, 30, 40 днів опромінення поспіль з перервою на вихідні. Житло та фінансове утримання на весь цей період, якщо пацієнти не з Ужгорода, стає ще однією не менш важливою проблемою. «Наші жінки звертаються до влади, є листи, ми хочемо все-таки привернути увагу суспільства до цієї проблеми. Жінкам, і не тільки, дуже сутужно у цих питаннях», – додає Наталія Шаульська.

Любов Жолудєва, завідувачка оргметодвідділуКМП «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської облради розповіла, що щороку кількість пацієнтів на Закарпатті зростає, у тому числі і частка молодого населення працездатоного віку. «Практично кожна сім’я в Закарпатті стикається з проблемою онкозахворювання. І тільки один заклад проводить променеву терапію. Ми регіон не дуже зручний, щоб добиратися в інші області для лікування», – каже Любов Жолудєва.

Ярина Федурця, завідувачка відділення променевої терапії КМП «Закарпатський протипухлинний центр» розповіла, що у центрі протягом року отримали променеву терапію 1800-200 онкопацієнтів. «Ця кількість пацієнтів є середньостатистичною по Україні. За останні 10 років були наявні 3 апарати для променевої терапії, два списані, залишився один, пропускна спроможність якого є надзвичайно низькою. По Україні сучасних лінійних прискорювачів є понад 20, було б добре, якби і Закарпаття могло надавати таку висококваліфіковану допомогу на високому рівні», – каже Ярина Федурця.

Багаторічний досвід роботи має Наталія Дячун, лікар-променевий терапевт КМП «Закарпатський протипухлинний центр». Вона зауважує, робота на кобальтовому апараті є шкідливою як для персоналу, який обслуговує пацієнтів, так і для персоналу, який обслуговує сам апарат. «Персонал залишається до того часу, доки не опромінить останнього пацієнта, – пояснює Наталія Дячун. – Ми всі розуміємо складність нинішньої ситуації, але вона не може бути безкінечною, особливо, коли в інших регіонах країни стан технічного забезпечення протипухлинних центрів покращився. Привертаючи увагу до складних умов роботи ми далі будемо працювати щоб пацієнти не страждали, а отримували допомогу. Але методи лікування потрібно осучаснювати».

Лікарі зауважують, що на відміну від кобальтового апарату, лінійний прискорювач не створює радіаційного фону, діє чітко по контуру тканини і побічні реакції від нього в рази менші, бо опромінюється сама пухлина, а не здорові тканини, розташовані поруч.

Питання з закупівлі обладнання виникло не сьогодні, кажуть представники КМП «Закарпатський протипухлинний центр». «Два роки б’ємося, щоб просунутися у цьому напрямку, маємо шанси потрапити до бюджетної програми Державного фонду регіонального розвитку», – каже Андрій Русин. – Наш проект у десятці кращих в області. Це великі кошти для області, але невеликі для держави, особливо, коли ми говоримо про людські життя».