Закарпаття: «Не везіть мене додому. Зразу на кладбище»: як ховали закарпатського барона (ВІДЕО)

На Виноградівщині поховали духовного лідера ромської громади Підвиноградова Миколу Йосиповича Богара. Його життя можна було вважати за казку, адже він жив як Бог, а помер від нового вірусу...
13 травня у віці 62 роки помер ромський барон Микола Йосипович Богар, який проживав у Підвиноградові Закарпатської області. Ромський барон помер в Ужгороді від коронавірусу. Він був багатодітним батьком, дідусем і прадідусем. Мав 12 дітей – семеро синів та п’ятеро доньок, а також 60 онуків та 12 правнуків.

“Така сім’я, такий величезний подарунок! Деякі навіть заздрять”, – розповідав Богар.

Михайло Богар був віруючою людиною, духовним лідером ромської християнської громади Підвиноградова, що на Виноградівщині.

“Борода”, як називали барона, жив заможно, навіть можна сказати, як король. Він проживав у шикарному маєтку, прикрашеному у стилі барокко з позолотою, вдягався у розкішне вбрання із золотими відливами. Ромська громада поважала і прислухалася до свого пастора. Щиро вірив у Бога, молився Господу українською та ромською мовами.

Про чуйність і доброту, любов до ближніх свідчить і той факт, що перебуваючи майже на смертному одрі, він думав про свою родину і громаду:

“Якщо умру, бо мені погано, я чуствую, що умру. Не везіть мене додому. Зразу на кладбище. Будьте чим далі від тіла, скажіть дітям. Щоб я не заразив нікого..”, – такими були слова уже покійного барона і духовного лідера ромської громади Підвиноградова Миколи Йосиповича Богара.

Велич поховання ромського барона цього разу у час коронавірусної пандемії проявилася не у якнайбільшій кількості присутніх на похороні, не у пишному бенкеті чи релігійній обрядовості.

Поховали не керівника і не чиновника – попрощалися з людиною, яка вирішувала долю, цілої народності.