Закарпатські ліси на межі змін: «Золота середина» чи кінець епохи заповідності?

Велике «перезавантаження» лісової галузі в регіоні вже близько. На Закарпатті готують безпрецедентні зміни: екоактивісти б’ють на сполох, а влада натякає на жорсткий перегляд правил гри.


​В Ужгороді відбулася зустріч, результати якої можуть назавжди змінити вигляд наших Карпат. Голова Держлісагентства України Віктор Смаль та представники крайової влади сіли за стіл переговорів, щоб обговорити «критичні питання» лісового господарства в умовах війни.

​«Європейський досвід» замість суворої охорони?


​Головний меседж зустрічі шокує: влада активно шукає спосіб послабити режим заповідності. Зараз Закарпаття має один із найвищих показників заповідних територій в Україні, проте чиновники вже заглядаються на досвід ЄС, де під охороною лише близько 5% лісів.

​Що це означає для нас? Прямим текстом йдеться про пошук «золотої середини», де охорона природи не буде «блокувати раціональне господарювання». В умовах, коли країна потребує ресурсу (читай — деревини), це може призвести до масштабних зрушень у статусних лісах, які роками вважалися недоторканними.


​«Зачарований край» — на вихід до туристів


​Під прицілом опинився і Національний природний парк «Зачарований край». Замість статусу суворої заповідності, йому готують нову роль — «точки росту» для екотуризму. Це звучить привабливо, але чи не стане це прикриттям для комерційної забудови та активного використання лісових ресурсів під виглядом розвитку інфраструктури?

​Велодоріжки крізь Карпати чи «зелений коридор» для лобістів?

​Ще однією гучною темою став грандіозний проєкт транскордонної велодоріжки, яка має об'єднати Україну, Румунію, Польщу, Словаччину та Угорщину. На папері — це євроінтеграція та нові можливості для туризму. Однак експерти вже ставлять питання: яку ціну доведеться заплатити за прокладання таких маршрутів через незаймані гущі?

​Закарпаття під прицілом


​Офіційна риторика про «мультифункціональні ліси» та «потреби економіки» викликає чимало запитань:
​Чи не призведе це до масової вирубки під гаслом «ефективного господарювання»?


​Чому питання лісів вирішуються в кабінетах без широкого громадського обговорення?

​Чи залишиться від «закарпатської легені» хоч щось, коли «золота середина» буде знайдена?

​Закарпаття стоїть перед вибором: залишитися останнім бастіоном дикої природи чи стати сировинним придатком, прикритим гарними обіцянками про екотуризм.

​Ми продовжуємо стежити за цією ситуацією. А як ви вважаєте: чи доречно заради економіки в умовах війни ставити під сумнів заповідний статус наших лісів? Пишіть у коментарях!