Володимир Колесніков: «Митник сьогодні – обличчя держави, і яким воно буде – так сприйматимуть і Україну»

серпня 25 / 2016
Володимир Колесніков: «Митник сьогодні – обличчя держави, і яким воно буде – так сприйматимуть і Україну»
Робота на кордоні з чотирма державами Європи — що може бути складніше та відповідальніше? Особливо в час, коли, здається, кожен другий, хто перетинає цей рубіж, намагається провести контрабанду. І в час, коли кожного правоохоронця, який виходить на роботу, апріорі підозрюють у хабарництві, хоч, можливо, він ніколи й не бруднив себе такими заробітками. Як працювати в такій ситуації, чи складно справлятися з навантаженням, чи є сенс в тотальному оновленні особового складу і що варто змінювати в митному законодавстві – у відвертій розмові Zakarpattya.net з начальником Закарпатської митниці ДФС Володимиром Колесніковим.
«Щодня працюємо над тим, аби до митників було якомога менше незручних запитань»
Володимире Івановичу, розкажіть трохи про себе, як Ви потрапили на Закарпаття, який мали досвід роботи на митниці?
Досвід роботи на митниці в мене не особливо значний: кілька років працював на Київській митниці, специфіку вивчив, знаю. Загалом, я оперативний співробітник. Пропрацював «опером» майже 25 років. Маю вагомий «багаж» серйозних справ — розкривав резонансні злочини в Україні, доводив їх до суду. Наприклад, я розкрив вбивство народного депутата Щербаня у 1996 році, інші… На жаль, через часті зміни в політичній обстановці в державі так вийшло, що я пішов із правоохоронних органів, вийшов на пенсію. У 2009-му пішов працювати у податкову міліцію — виконував обов’язки заступника начальника податкової міліції у Херсонській області. У 2013 році мене запросили працювати на митницю. Погодився, оскільки дотичний досвід роботи мав, та й цікавила ця робота — мені подобається розкривати злочини, пов’язані з контрабандою. Дуже швидко на новій роботі я здобув належний досвід, був начальником відділу в Одеській та Запорізькій областях, потім мене призначили начальником митниці на Закарпатті.
До речі, я сам взагалі з Донецька, але туди в’їхати не можу, хоча там залишилося моє житло. На щастя, вдалося вивезти родину; мене прийняли на Закарпатті, тож за невеликий час почуваю себе тут як удома. Не знаю, як складеться доля далі, але мені тут подобається.
Я спершу хотіла спитати, чи вам не важко тут працювати. А з огляду на вашу біографію напрошується інше питання: чи не страждаєте від бездіяльності?
Закарпатська митниця ДФС — це особлива робота. Це, насамперед, потужна структура на кордоні з чотирма державами Євросоюзу, це великий колектив, це особливе законодавство, це надзвичайно скрупульозний погляд, наче під мікроскопом, на нашу роботу, це відповідальність перед державою. І в цьому контексті слід сказати таке: коли приїжджають до держави закордонні друзі, партнери, то перше, що вони бачать — митника. Яким він буде – таким буде і перше враження про Україну. Тож із початку роботи на цій посаді мені хотілося, щоб це не було обличчя людини, яка зла на півсвіту і втомлена, а щоб це було справді обличчя держави. Аби митник був гарно одягнений, з посмішкою на обличчі, чемно і щиро вітався. Бо ж як часто виходить: буває, щось грубо скаже прикордонник, а в усвідомленні людей — всі, хто на митниці, — митники, тож таке й сприйняття… Я намагаюся це змінювати.
Володимире Івановичу, треба змінювати, однозначно, і ставлення людей, але нерідко — й окремих митників. Знаємо всі — чому. Не так давно, пригадую, відбулося кардинальне оновлення офіцерського складу Закарпатської митниці. Якщо не помиляюсь, на 90%. Що це дало? Чи відчуваєте конкретний результат?
Так, восени 2015 року змінено 90% керівного складу митниці по всій вертикалі — від начальника митниці, першого заступника й до начальників усіх митних постів. Відбулася ротація особового складу митниці в цілому. Прийнято в порядку переведення 31 особу із юридичною та економічною освітою із різних областей: Одеської, Запорізької, Тернопільської, Чернівецької, Львівської тощо. А досягнення треба оцінювати за результатами роботи — і вони помітні. Буквально кожного дня працівники служби затримують правопорушників, і обсяги виявленої контрабандної продукції часом вражають. Так само є прогрес у сенсі виконання митних надходжень, а це, повірте, надзвичайно складна робота, особливо в умовах Закарпаття…
Про те, на що натякаєте, теж відповім: щодня працюємо над тим, аби до митників було якомога менше незручних запитань. Тільки цьогоріч за результатами службового розслідування та дисциплінарного провадження троє посадових осіб митниці звільнено, щодо низки інших будуть вжиті заходи уже після завершення службових розслідувань, дисциплінарних проваджень, слідства та винесення вироку.
Багато таких? Можна конкретику?
Тільки в цьому році на Закарпатській митниці ДФС проведено 10 службових розслідувань та 38 (оперативних) тематичних перевірок, відкрито 11 дисциплінарних проваджень. Проведено 72 заходи індивідуальної та загальної профілактики. В 2016 році застосовано дисциплінарних стягнень та заходів дисциплінарного впливу до 22 осіб. Тобто, ведеться постійна і системна робота зі зміцнення службової дисципліни та запобігання корупції, яка, можливо, і не помітна широкому загалу, проте дає свої результати.
«У нас митники досі працюють старими методами, перевіряють бензобак паличкою…»
Які би Ви назвали три основні проблеми в роботі митниці?
Перше — низький рівень соціального захисту працівників митниці, в тому числі зарплат. Друге — відсутність технічного оснащення. Третє — необхідні певні зміни в митному законодавстві.
«Пройдемося» з Вами коротко по кожному?
Без проблем. На сьогодні розмір середньої заробітної плати по митниці складає близько 5,4 тис. грн (Від автора: для порівняння — стільки нині заробляє офіціант у ресторані), і при цьому скільки потрібно вчитися, аби здобути належну кваліфікацію! Так, ніби й передбачене підвищення зарплат митникам згідно з набранням чинності з 1 травня 2016-го Закону України “Про державну службу”. У середньому, посадові оклади зросли на 89%. Але… Але відповідні зміни до Держбюджету не внесені, відповідно, фонд оплати праці лишився «старий», то й підвищені зарплати поки що лишилися тільки на папері…
А з приводу технічного оснащення?
На сьогодні основна наша проблема – переміщення підакцизних товарів. Буквально щодня виявляємо, затримуємо. Але треба визнати, що поки існуватиме різниця в цінах на ці товари між країнами, доти буде й проблема. Наскільки це можливо, ми перекрили канали, але! Ми погано технічно оснащені, у нас мало камер, вони застарілі. Не так давно я побував на виставці у Румунії на заводі, що виробляє обладнання для роботи митниць усієї Європи. Був шокований сучасними технічними досягненнями! Та, на жаль, для нас таке обладнання — фантастика! У нас митники досі працюють старими методами, перевіряють бензобак паличкою, щупами…
У контексті розмови про контрабанду підакцизних товарів: пригадався скандал, завдяки якому свого часу Закарпаття прогриміло на всю Європу — контрабандний тунель. Скільки говорили про те, що він не міг бути організований на найвищих рівнях? Зі словацького боку в тому числі, так?
Як посадова особа я не можу когось звинувачувати — для цього є відповідні органи, суди. Але, звісно, що не міг собі якийсь дядько Петя це придумати, прийти з лопатою посеред ночі і вирити тунель…
Чи реально перекрити контрабанду підакцизних товарів на всі 100 %?
Реально. Але це має бути комплексна робота за участі всіх правоохоронних структур. Та, як на мене, варто подумати над тим, аби підійти до вирішення питання на законодавчому рівні — тоді й сил, і ресурсів буде задіяно менше. Треба робити так, щоб у першу чергу була користь державі, бюджету…
Якщо ми вже заговорили про порушення, розкажіть, що там з тими вагонами з лісом?
Питання експорту деревини вкрай актуальне, факти незаконного перевезення лісу — часті. Щодо тих 182 вагонів: найперше, що виявили, коли переважили їх, — невідповідність ваги до поданих документів. За нашими підрахунками, ще мали би бути 20 вагонів. Куди вони поділися? Інше питання, яке звучить: чому вони стоять?
А ви собі уявіть: кожен вагон – окрема митна декларація, кожен перевіряємо, і в кожному (!) невідповідність поданим документам за вагою і якістю! Але одна річ — зважити (хоча й це виявилося величезною проблемою!), інша річ у тім, що огляд вагона можна проводити тільки за участі сертифікованого спеціаліста, який може дати висновок щодо деревини. У структурі ДФС таких спеціалістів немає, є тільки в торгово-промисловій палаті. І то тільки один! Тобто, він оглядає деревину (ми оперативно розвантажуємо, допомагаємо максимально), а потім мусить описати все це, і це може зайняти й дві доби. І так усі 182 вагони треба оглянути! Робота титанічна — приходили о 6 ранку і йшли о 12 ночі…
Невідповідність вагома?
У кожному вагоні по-різному, але в кожному є технічна деревина, яка не відповідає класифікації і заборонена до експорту…
Звідки цей ліс?
Охоплений практично весь захід України. Що найцікавіше, ми зв’язалися з усіма закордонними підприємствами, на які нібито йшла ця деревина (Словаччина, Австрія, Угорщина), і вони всі повідомили, що потребують технічну деревину для переробки, а не паливну, як це заявлено в деклараціях! Отже, очевидні порушення!
З точки зору вашого досвіду – чи буде доведена до логічного кінця ця справа?
Так, однозначно! Уже 5 протоколів розглянуто в суді на користь держави, митниці. Рухаємося!
Коли на перешкоді вирішенню проблеми стає політика чи недосконалість законодавства…
Якщо повернутися до теми перевиконання бюджету. Як ви ставитеся до ідеї включення Закарпаття до експерименту щодо ремонту доріг за рахунок 50% з понадпланового перевиконання митних платежів?
Однозначно позитивно! Думаю, якщо ми перевиконали, то з цих коштів і на такі проекти повинні піти гроші, і на закупівлю техніки для митниці – це ж покращить нашу роботу!
Щодо законодавчих змін — Ви казали, це теж проблема. Що саме маєте на увазі?
Перша й основна проблема, притаманна Закарпаттю особливо, — «пересічка». Наскільки актуальна? За нашими підрахунками, близько 40 тисяч осіб користуються автівками з іноземними номерами. Людей можна зрозуміти — в Європі авто дешевші. Але дуже багато таких водіїв порушують термін транзиту транспортних засобів, відтак починають сваритися на нас, а ми що можемо вдіяти? Є закон, і порушувати його ніхто не має права! Більше того: разом із юристами та громадськими організаціями ми розробили проект закону щодо внесення змін у законодавство про транзит. Ми пішли назустріч людям. І знову все вперлося в політику! Це означає, що й надалі виникатимуть проблеми, люди знову перекриватимуть кордон, і знову ми будемо «крайні»…
Або ж інша проблема. Ось нещодавно мав розмову з рятувальниками: нерідко партнери з європейських країн дарують нам автомобілі. Наразі така гуманітарна допомога стоїть за кордоном, на неї чекають закарпатські пожежники. Але ввезти її не можна, бо вступив у дію закон щодо сертифікатів на розмитнення автомобілів Євро-5, а останній подарований пожежний автомобіль не підпадає під цю норму… Так, для Європи він, можливо, й старий, але порівняно з тими транспортними засобами, які вже давно відслужили свій термін експлуатації й досі на озброєнні у нас, — він новий і сучасний… Ми ж не можемо його взяти, хоча нам дають таку допомогу безкоштовно. І стоять ті пожежні машини, і гниють… І постає питання: чи співрозмірні викиди в повітря, порівняно з урятованими людськими життями та майном?
Володимире Івановичу, напередодні Дня Незалежності – кілька слів нашим читачам.
Щиро вітаю всіх, бажаю нам усім насамперед терпіння, мудрості й наполегливості у побудові стабільної, міцної й економічно сильної держави. Нам усе вдасться! Зі святом!
Zakarpattya.net
Категорія : Економика


Loading...
загрузка...